Моє життя – в віршах

Солонська Лариса Андріївна:

Збірник «А я зросла на березі ріки…» ‒ це моє життя в віршах…

Народилася в селі Новоспасівці (Осипенко) Бердянського району Запорізької області 5 червня 1948 року в сім’ї медичної сестри і механізатора сільського господарства Рибачук Андрія та Поліни. Село розташоване на березі живописної річки Берда.

В друзях у мене були і хлопці, і дівчата. До 8 класу мала прізвисько «призводителька». Так батьки подруг і сусіди говорили мамі: «Поля, твоя дочка призводителька! Завела наших дітей аж в степ на німецьке! А ми їх тут шукаємо, знайти не можемо!» Що це за слово і звідки, так ми з мамою і не знали! А я після цих слів і «скарг» одержувала прочуханки віником або лозинкою! Ніхто не розумів, що дитина романтична, має волелюбний характер, нікому підпорядковуватись не збирається і любить природу! Один тато мене розумів і теж водив мене в наш дикий степ, де росли горицвіт і чебрець, ковила срібна, трави лікарські, різноманітні квіти!

А в восени, взимку, повесні були свої розваги, обов’язки та шкільні будні…

 Виросла, як та мавка, на річці, в левадах, в полях… Де мене тільки не носило! А тепер все це згадую і пишу у віршах.

У 1966 році закінчила 11 класів, а у 1969 — медичне училище в місті Бердянську. У цьому ж році вийшла заміж.

Чоловік ‒ Солонський Анатолій Михайлович, працював в Бердянському МВД, зараз ‒ майор у відставці. Маємо двох доньок ‒ Вікторію та Тетяну, трьох онуків.

Працювала в дитсадку № 20 «Червона шапочка» вихователькою 8 років, потім наркологом-фельдшером.

На пенсію пішла в 1995 році з амбулаторії на бульварі Гайдара, де працювала медсестрою.

Приймаю активну участь у житті міста Бердянська. Член правління ветеранської організації мікрорайону Скловолокно, член міського клубу садівників-городників ім. Я. Й. Левіна.

Співала в ансамблі «Стеклышко» ветеранської організації. Кращий волонтер міста 2015 р. «Пенсіонер — дітям». Нагороджена дипломами, грамотами, подяками.

В Терцентрі , на Північній,

Ми осінь зустрічали!

Співали їй пісень, вірші читали!

І дякували їй за чарівну красу,

За літо бабине, за квіти,

Й душевну теплоту!

Цей клен та ще один посадив на бульварі Шевченка і поливає їх мій чоловік, а ми йому допомагаємо! Взагалі він висадив 11 дерев на бульварі, але, на жаль, 5 шт. зламали до землі! А вже які були б великі за ці 5 років!

А це моя клумба на бульварі Шевченка. Висаджую квіти, доглядаю за ними. До Дня міста висадила на бульварі Шевченка 15 кущиків айстри вересневої, 10 кущиків гвоздички садової, 10 кущиків ірисів, 7 кущів мальви і висіяла цілий рядок! Посадила тюльпани і нарциси! Надіюсь, що перезимують добре і весною всіх порадують! Це для рідного міста Бердянська, мікрорайону Скловолокно! Для вас, любі жителі!

Тільки привчайте своїх дітей і самі не рвіть ,не ламайте, а тільки доброму діток навчайте! Любіть своє місто! Воно в нас чудове!

Як раз моїй клумбі у вересні 2021 року виповнилось 5 років! Прикрашаю бульвар і милуюся квітами. Вони мене надихають на поезію…

Писати вірші почала ще зі школи. Друкувалася в журналі «Піонер», газетах «Комсомолець Запоріжжя», «Південна зоря», «6 соток», «Бердянські вісті», «МИГ». У 2013 році вийшов збірник моїх віршів «Вся правда о любви», у 2018 ‒ «Мир и я». У 2021 році друкувалася в збірнику «Цвіте кохання під літніми зорями», як переможниця інтернет-конкурсу, в міжнародному альманасі «Водограй мрій».

Лора Солонська,

БердаЛіра,

2021 р., жовтень