Настав мій час мої пісні життю співати,

Простіть мені, кого я словом не торкнусь.

Наснився сон мені, що Україна, наша рідна мати,

Так вільно диха… В небо піднімусь – 

Чи, може, зорі так на небі стали,

Чи, може, сонце радісно зійшло,

Та тебе світлом та созіданням залило,

Як у повені Дніпро.

І мій народ від сну проснувся

І став любить тебе,

І словом, і трудом, не жебраком з колін підвівся,

А в новий світ ввійшов робітником.

І дзвони дзвонять там, на віковій Софії,

І свічки душ наші горять,

І образи із стін священних храмів

На мій народ із радістю зорять.

Милусь Петр