Тарасові Шевченку
Тяжка, сумна його спіткала доля:
Було кріпацтво – кайдани важкі,
Була оспівана Тарасом вольна воля,
Його юнацькі нелегкі роки.
Його поезії писались та складались
У мандрах, казематах, у пісках пустель.
Його надбання нами спадкувались,
Мережились між білих півночі ночей.
Відкривши томик «Кобзаря», читаймо:
Тарасу не давали віршувати…
Його ж думки були неначе сяйво,
Страждаючи, поет міг малювати.
Кобзар-поет – це особистість слова,
Душа беззахисна відкритою була.
Він – наша рідна українська мова,
Яка поету визнання дала.
А крутизна життя йому давала мужність,
Він біль людський проніс через роки.
«Кобзар» для нас – велика світу мудрість.
Для поколінь це книга на віки.
06.03.2018