* * *

Ще вчора, здається, я снила

Довічним коханим,

У тишу вмерзла,

Чекаючи кроки твої.

Безсоння спивало

Всю ніч мою – аж до світання,

Поки не засватали юність мою солов’ї.

Я ще не любила…

Літа мої, літечка, де ви?

Хміліють від співів пташиних

Весняні гаї.

….Вже донька моя

Відчиняє коханому двері.

Я ще не любила.

А серце болить, солов’ї.

Сугалова-Катрич Тетяна