Церква у Старопетрівці Бердянського району: Святий Георгію, спаси і збережи!

Справжньою окрасою села Старопетрівка Бердянського району став оновлений храм на ім’я Великомученика Георгія Побідоносця. Він був зведений ще у 19-му столітті і має більш ніж двохсотлітню історію. У роки більшовицької влади храм двічі закривався і був занедбаний так, що практично на початок дев’яностих років минулого століття вціліли лише стіни. За останній час храм відремонтували, перекрили дах, звели купол, виконали внутрішнє оздоблення, замінили вхідні двері, укріпили фундамент, відремонтували сходи, пандус, басейн для води. На черзі – зведення дзвіниці...

Зусиллями місцевої релігійної громади приміщення було відновлено, і в ньому розпочалося постійне богослужіння. Можна тільки уявити, скільки священників тут возносили свої молитви до Милосердного Спасителя і святих угодників Божих.

Останні 29 років тут служив місцевий мешканець, протоієрей Вячеслав Лановський.

Багато зусиль було докладено, щоб відновити храм у первозданному вигляді. За участю меценатів за останні три роки поставлено купол, новий дах, оновлено стелю, внутрішнє оздоблення, укріплено старовинні стіни двома арматурними поясами під дахом і біля фундаменту, облаштовано широку відмостку, виготовлено нові двері, провадиться зовнішнє оздоблення фасаду та інше.

Капітальний ремонт храму майже завершено.

– Велика подяка всім доброчинцям, які долучилися до цієї богоугодної справи, – говорить отець Вячеслав. – Тепер є впевненість, що один з найстаріших храмів регіону простоїть ще не одне століття і в ньому буде невпинно прославлятися ім’я Господнє.

А ось як прокоментувала цю непересічну подію в духовному житті петровчан та численних прихожан-містян голова Бердянської районної ради Жанна Васильчик:

– Для мене похід до храму завжди свято, тому поспішаю сюди щонеділі, бо так велить душа, бо тут Господь захищає мене і дає сили. Кожне Богослужіння – це училище любові, це своєрідна лікарня душ. Недільна служба – це світло, веселка серед туману, найкращі ліки від депресії, печалей, метушні. У центрі служби – молитва. Згідно документальних свідоцтв архівів, у Храмі Георгія Побідоносця проходили служби ще в 1803 році. А будували його козаки та поселенці, які здебільшого займалися рибальством. Давайте поміркуємо. Близько 200 років у храмі звучить спільна молитва! Скільки прихожан за цей час побувало тут. Тут неймовірна атмосфера добра і любові. Ми не створили собі ні тіла, ні душі, ні розуму, ні волі, ні почуттів. Все, що у нас є – це подарунок Творця. То чому ми не маємо дякувати за це?

Під час Божественної Літургії звучить церковний спів. Сьогодні вісім вірян у хорі (серед них п’ятеро з музичною освітою) співають у храмі Георгія Побідоносця. Люди, які мають дар слуху і голосу, жертвують його нам. То хіба це не вияв любові?

А як змінився храм за останні роки! Спочатку було виготовлено проєкт, який здійснив архітектор Олег Гужва. Завдячуючи отцю Вячеславу та доброчинцям, перекрили дах, звели купол, виконали внутрішнє оздоблення, замінили вхідні двері, свічний кіоск.

Почалися роботи і зовні Храму: укріпили фундамент, відремонтували сходи і пандус, басейн для води. На черзі – зведення дзвіниці.

Так кортить сказати: не віддаваймо своїх переконань, не опускаймо рук, навіть у важкі часи. Добра всім нам у душі, спокою на серці, і тоді наша віра буде глибокою і чистою.

Александр Стариков