Берда Ліра - 17.10 Бердянську

17.10 Бердянську – 190

Бердянську – 190

09.10.2017, Володимир Пилипенко

Нещодавно місто Бердянськ Запорізького краю було у святковому вбранні, бо ж 17 вересня виповнилося 190 літ від часу його заснування – 1827-2017рр. Як відомо, воно виникло не самостійно і не могло, в принципі, приміром, отримати Магдебурзьке право, позаяк його народження визначалось у царсько-імперській Московщині і було вмотивоване, певна річ, тим же таки імперським інтересом. А він міг бути і був лише один, і який полягав у забезпеченні дешевого вивозу дармових українських злаків – жита, пшениці, дармових тому, що на цих – колись райських землях – вже понад півстоліття свиріпствувало «катерино-друге» московське кріпацтво, ця голштинська розпусниця, так би мовити, одним перстом зруйнувала бурхливо народжувані тоді в Україні капіталістичні відносини,. бурхливо – навіть попри московське уярмлення.

Але які б не були обставини заснування, які б не трапилися потім перипетії: війни, диктатура, голодомори, репресії… – існує Закон Всесвіту: все народжене, все праведне, урешті-решт, приречене на розвиток, на перемогу, на творіння і розквіт.

А витоки первнів, праведностей Бердянська у вимірах часу сягають ще періоду козацьких вольностей, заснованого ними поселення та пристані ще у ХVIII, а до того ще – поселень епохи неоліту тощо.

Стосовно дати заснування міста, то сюди вплетено і Другу світову війну: 17 вересня 1944 року місто вважається звільненим від німецько-нацистських загарбників. То це число умовно є і днем заснування.

Одного разу, натрапивши на натхненні рядки Василя Волощука:

«Сивочола моя Батьківщина,

Я до тебе всім серцем горнусь,

Краю рідний, моя Україно,

Що колись була Київська Русь»,

це спонукало мене укласти «Бердянський літопис», вірш про минуле і сучасне міста:

Бердянськ розпочинався із села,

З рибалок, хліборобів в Дикім полі,

Бо тут колись козацький дух гуляв

На грані волі і неволі.

Ти пробивався крізь віка:

Через розбій, кріпацтво, диктатуру,

Та Шмідта дух, вольність Махна…

Поклали край неволі муру.

Нарешті ось пробив твій час,

Ти забуяв столицею в примор’ї,

І височить величний стяг,

Стяг ниви й неба, сині моря!

Хай щастя прийде в кожен дім,

Додасть усім добра й стосили,

Нам до снаги на світі цім –

У мирі й злагоді щоб жили!

Нам до снаги приймать гостей,

Стрічать зорю, розкривши крила,

Чути мелодії своїх пісень,

Тримати високо вітрила.

Бердянськ, ти розпочався із села,

З рибалок, хліборобів – в ріднім полі,

І став… перлиною, – таке буття,

Буття Добра у світлі Волі!

Не можу оминути вірша про місто Бердянськ – Володимира Олексійовича Корнієнка із сусіднього міста Приморська.

Ця творча людина писала поезії і музику, Володимир Олексійович періодично бував у місті Бердянську, виступав перед різними авдиторіями, зокрема і на одній з головних сцен міста, що на Приморській площі.

Отже «Ода Бердянську», Володимир Корнієнко:

Закохаєшся в місто чудове,

В європейського стилю бульвар

І в гостинність його виняткову,

В гомінкий і барвистий базар.

Динамічне, не знає спокою,

Скільки люду в нім доля звела,

Де земля золотою косою

Голубу далечінь обняла.

У напружені жили кварталів

Б`є енергії сила стрімка –

Від заводів і здравниць, й причалів,