У кожного з нас є в житті дві бабусі:

Уляна й Марія, Тетяна й Надія чи то дві Ганнусі, –

Я з ними знайомий іще з пелюшок,

З бабусями зваживсь на перший свій крок.

Я в їхньому плетиві мов Вінні-Пух,

Їм кашу смачну, аж  лящить із-за вух,

В сметані вареники їм залюбки

Та просто закоханий в їх... галушки.

В казкові світи ви мене повели,

Щоб мрії й надії в душі проросли,

Івасик Телесик тепер мені друг,

Котигоро́шком стану супроти наруг.

У ваших садках їм я груші медові,

Тут доля моя розквіта у любові – 

У рідній оселі, на любій землі…

Це все у житті – найдорожче мені.

Як виросту згодом, злечу у простори,

Згадаю казки, галушки, сни і зорі…

 Уляну й Марію, Тетяну й Надію, Ганнусь…

 Повік не забуду коханих бабусь!

Пилипенко Володимир, м. Бердянськ, Запорізький край, Україна. 2017р.       

1 ЖОВТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ