Іде весна крізь сині зливи
І крізь віття гучних завій,
І проголошує щасливо
Кінець сваволі зимовій.
У висі неба світанковій
Дощами вилита емаль.
По ній хмарини фіалкові,
Полити зливою готові,
Летять вервечкою у даль.
Їх мчить вологий теплий вітер
Туди, де криється зима.
Немов би прагнучи зігріти,
Він кожну хмару обійма.
А по землі крилаті тіні
Біжать привиддям мовчазним…
Іде весна по Україні
Світанком року осяйним.
17.08.1979, пт.