«Малою Швейцарією» називають місцевість за сім кілометрів від районного центру Розівка Запорізької області. А ще частіше це урочище йменуеться «Кам'яними могилами», бо тут над степовими просторами здіймаються виступи гранітних скель Приазовського кристалічного кряжу — залишки одних із найдревніших гір на Землі. Найвищий з цих кам'яних виступів підноситься над рівнем світового океану на 300 з лишком метрів. Гранітні нагромадження займають понад 200 гектарів, Навколо яких утворений унікальний заповідник «Кам'яні могили» Академії наук України загальною площею 404 гектари.

Тут є все, щоб місцевість йменувалася гірською країною в мініатюрі — «Малою Швейцарією»: ущелини й обриви, круті підйоми і спуски, сідловини і гроти, гірська рослинність. Гранітні брили утворюють дивовижні обриси: ось сидить закам'яніла велетенська жаба з жабенятами, неподалік — динозавр, а ще далі — ніби застигла театральна машкара.

Вершина одного з гранітних нагромаджень нагадує величезне крісло. Його називають чингісхановим, бо, як свідчать народні перекази, «Кам'яні могили» — це одне з передбачуваних місць, де відбулася знаменита битва руських дружин і половців з татаро-монгольськими полчищами в 1223 році. Правда, це документально не підтверджено, крім назв річок, які тут протікають. Як відомо з історичних джерел, битва з головними силами Чингісхана відбулася на берегах ріки Калки. Очевидно, що Калка — це нинішній Кальчик з притоками Калець і Малий Кальчик, які протікають поблизу Кам'яних могил.

Ось саме в цю країну — «Малу Швейцарію» — і здійснили подорож члени Бердянського міського клубу садоводів і городників. Це стало можливим завдяки наполегливості й організаторській підприємливості президента клубу Левіна Якова Йосиповича. І при щедрій допомозі ректора Бер­дянського педагогічного інституту Лизогуба Юрія Маркевича, який люб'язно виділив для цієї подорожі автобус.

Коли наш автобус з екскурсантами поминув Розівку і повернув на польову дорогу до села Назарівки, раптом удалині над степовим простором виникли якісь купи, подібні до розкиданих скирт соломи. Але чим ближче ми під'їздили до них, у сонячних променях, під високим блакитним куполом неба, вимальовувалися гірські нагромадження. А потім, коли ми під'їхали до річки Каратиш, що протікає біля підніжжя Кам'яних могил, перед нами постала велична картина невідомої, навіть фантастичної гірської країни.

Це відчуття ще більше утвердилося, коли ми переходили по хисткій кладці Каратиша, коли піднімалися по крутих гранітних схилах Кам'яних могил, коли ходили по ущелинах і сідловинах в густих зарослях осінніх трав і кущів.

Чудові краєвиди простеляються навколо, коли дивишся з вершини Кам'яних могил. Відчуття таке, ніби летиш на вертольоті чи на У-2 на висоті 100-200 метрів, а під тобою пропливають квадрати жовто-чорно-зелених полів, стрілки лісосмуг, голуба нитка річки Каратиш — правої притоки Берди. І усвідомлюєш: ось звідки в крані твоєї квартири тече вода.

Подорожжю до «Малої Швейцарії» всі залишилися задоволені, тим більше, що нас супроводжували гітара і пісні Губанова Олексія Михайловича.

Михайло Кривошей