На всі боки – громаддя гір

Зелене, сизе і в блакиті –

Чим глибше даль заводить зір,

Тим в голубішу млу повиті.

То вкриті шапкою лісів,

То лисо світяться безліссям.

Дух степу міцно тут засів

І до долин з гори донісся.

А по долах біжить асфальт,

Між грізних схилів круто в’ється,

Невтомно квапиться у даль,

А все ж на місці зостається.

Долини тонуть у садах,

Смарагді й запахах південних.

І не один під ними дах

 Із чимсь відомих і знаменних.

Велично й гордо вздовж долин

Над ними висяться тополі.

Для них байдужий часу плин –

Вони завжди на видноколі.

Над всім отим – химери скель –

Таке чаруюче страхіття!

Немов звезли з усіх земель

Сюди їх для різноманіття.

Хто не бував між Кримських гір,

Побудь, поглянь – словам не вір!

02.07.1981, чт.

Затьора Вільям