Embedded Files
Наснилось море – я засумувала
(неначе я живу лише у снах),
Бо рани, що наносяться зухвало,
Воно лікує – відступає страх.
… А море кличе, кличе, заклинає,
Бо відчуває мій нестерпний біль.
Заплющую я очі і пірнаю –
В болючі рани потрапляє сіль.
Та я чомусь не хочу виринати,
Вода солона вимила все вщент.
Чи треба до глибин мені звикати,
Собою щоб лишитись на момент?
Отямившись в смарагдовій безодні,
На берег кинулась на гребенях із хвиль:
Неважко лікувати рани зовні,
З душею важче: тут безсила сіль…
Page updated
Google Sites
Report abuse