Великдень…
Колись була я ще маленька,
бабуся пасочки пекла,
дивись, онученько, рідненька,
пасочка, як гарно підійшла.
Блищали, пам’ятаю, мої очі,
пасочки гарненькі у пічі,
їх пекла бабуся аж до ночі,
височенькі, гарні та пухкі.
Крашанок багато наварила,
фарбувала їх у казанку,
перед образом стояла і молилась,
а пташки співали у садку.
Тьохкали пташиним переливом,
як згадаю, сльози на очах,
у садочку яблука та сливи,
абрикоси, вишні на гілках.
На городі все завжди свіженьке,
всіх до столу кликала сама,
була гарна, роботяща, чепурненька,
та її давно уже нема.
Тільки спогади залишились на згадку,
в магазині я купляю пасочки,
згадую частенько гарну казку,
та бабусі руки золоті.