***

Мов спомин давніх літ –

Блакитний ранок. Січень.

І сонцеликий світ,

І таїнство освідчень...

Переді мною ти –

Небачена й незнана.

І довго ще цвісти,

І довго йти світами.

Ми вдвох, і, мов у сні, –

Весна, весна у січні!

Лягає час до ніг,

Стоять дерева вічні...

Весільний спів дощу.

За руки ми взялися.

– Саму не відпущу... –

Защебетало листя.

Спитала ти, чи йду,

І не питала вдруге.

І вітерець подув,

І крильми стали руки...

Антощак Микола