Не перевелися ще жартівники в Україні

З давніх-давен наша країна була відома своїми жартівниками. Вони завжди розважали людей у сумну хвилину, піднімали їм настрій, вселяли надію на майбутнє. Були вони не тільки колись, в минулі століття, але й пізніше. Є вони і зараз.

Пригадую, був такий випадок, пов'язаний з жартами, коли я ще працював на заводі,

Про те, щоб винести із заводу хоча б невеликий шматок кабелю, не могло бути й думки. Але в кишеню іноді можна було покласти щось не дуже об'ємне і не дуже важке, що потрібно було у хазяйстві, наприклад, шматок каніфолі, кілька цвяхів, або набрати трохи крейди, щоб зробити замазку для вікон. Можна було набрати трошки «гримучої суміші» для боротьби з непроханими мешканнями квартири – тарганами.

Тому на прохідній вартові не тільки перевіряли перепустки, а й пильно придивлялися до людей, що йшли з заводу: чи не набрякли сильно у чоловіка кишені, чи не виріс у чоловіка за зміну живіт.

Іноді вони заглядали у сумки людей. А якщо ніс чоловік щось законно виписане на заводі, то вимагали документи і розглядали їх.

Одного разу, а це було взимку, коли випало багато снігу і була незвична для наших місць красива погода, до прохідної з боку території заводу наближався один чоловік. Обома руками він тримав за спиною мішок, до самого верху заповнений якимось матеріалом, Біля прохідної він одразу привернув до себе увагу двох охоронників. Де тут було вже питати у нього перепустку!

 – Стой! Что несешь?

Чоловік продовжував йти.

 – Стой! Что несешь в мешке?

 – Снег несу! – Була відповідь.

 – Какой снег? Не выдумывай! Ану, раскрывай мешок!

 – Да снег я несу!

 – Не обманывай, показывай!

Почувши якийсь шум на прохідній, з бокового приміщення пови­ходили охоронники, що відпочивали. Вийшов і начальник варти.

А події тим часом на прохідній розгорталися наступним чином. Чоловік, якого затримали, поставив мішок на підлогу і повільно розв'язував його. Охоронники нетерпляче чекали - сьогодні вони затримали злодія!

Раптом чоловік, розв'язавши мішок, підняв його вгору, перекинув і почав з нього висипати на підлогу звичайний білий сніг.

 – Я же вам сказал, что я снег несу.

Охоронники стали з сумом поглядати на велику купу снігу, що з'явилася посеред прохідної.

Хтось з них почав сваритись.

Потім хтось мовив:

 – Убери свой снег с проходной!

Коли ж охоронники відірвали очі від снігу, щоб подивитися на чоловіка, його вже не було. Довелося сніг на прохідній прибирати охоронникам. Лише після цього на їх обличчях заявилась усмішка.

А прізвище жартівника щезло за прохідною разом з його власником. Та ще із собою він прихопив заводський мішок, який потрібний був й йому удома у хазяйстві.

На другий день про подію на прохідній говорили у всіх цехах заводу. 

Лановейчик Володимир