Єніна Віра Михайлівна (2 травня 1906, Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська радянська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР, дружина радянського поета Миколи Шеремети.

Біографічна замальовка  

    Віра Єніна народилася на Бердянщині 19 квітня (за старим стилем) 1906 року в селі Новотроїцькому в сім’ї вчителя. Відтак, це була освічена дитина, яку виховували з жагою до знань. Будучи кращою ученицею, вона, закінчивши школу-семирічку, пішла стопами свого батька і подала документи щоби навчатись в Бердянському педтехнікумі. Зважаючи на складності тогочасного селянського побуту Віра продовжувала працювати в сільському господарстві і паралельно навчатися. Вивчившись там і здобувши фах, вона почала працювати - передаючи свої знання маленьким запорізьцям. Віра Єніна була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії.

   Окрім учителювання Віра Єніна спробувала зреалізувати себе і в інших сферах, будучи всесторонньо розвинутою та дуже здібною молодою особою. Так у 1929 році вона закінчила Київський художній інститут з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Та почала працювати у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Т. Г. Шевченко. Окрім того, Віра Єніна закінчила трирічні курси іноземних мов: німецького та англійського відділів.

    Лихоліття сталінських репресій та голодомору, безумовно, зачепили й родину Єніних. Та Вірі Михайлівні вдалося встояти. А потім... почалася війна. Віра Єніна вивчилася на курсах медсестер і стала санітаркою, та ще й виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років»

    Повоєнні роки почалися з відновлення господарки та новими життєвими планами. Одними з таких стали - творчі літературні спроби. Уже в 1948 році була видана перша її книжка, Віра Єніна замахнулася на історичну повість. Видання отримало схвальні відгуки і опісля них молода письменниця поринула ще більше у світ літератури - видаючи кожних 2-3 роки нову книжку.

    Віра Михайлівна не ганялася за лаврами та почестями (можливо вистачало чоловікових, адже поет Микола Шеремет - був надто обласканий комуністичною системою). Крім того, суттєвим фактором стали враження від репресій, які торкнулися її рідних та знайомих, і вони стояли перед очима Віри Єніної. Тому лише в 1958 році вона стала членом КПРС з 1958 року, будучи до того аж 6 років безпартійним членом Спілки письменників СРСР (з 1952 року - нечуване на той час зухвальство).

    Побороти домагання партійців-комуністі помагало малярство, адже і в ньому кохалася Віра Михайлівна - воно стало її життєвою віддушиною. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї. Мала воні і дві персональні виставки - в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Та у розквіті її творчих завзять - Віра Єніна померла, саме 26 листопада 1977 року в Києві перестало битися серце цієї непересічної жінки. Похована вона на Байковому кладовищі.

    Земляки Віри Єніної належно оцінили її творчість та життєвий шлях й своїми вшановуваннями - відзначають її самобутність. Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська, а також дитячому садочку її села.

Писатели родного края - В.М. Енина