****

Поміж ненаписаними рядками поезій

Такі безмежні зоряні діри,

Що в них цілком може вміститись 

Несамовитий біль пера…

****

І біла магія, і чорна, 

В устах закоханих твоїх,

А ніч до болю не повторна,

І зваблива мов смертний гріх.

Забулись сном дереворити,

І серпень зорі обтрусив

Туди – де синь ріки розлита, 

Де балкою туман проплив…

Цілують роси спориші…

Блукає молодик край неба…

А я. чи то складав вірші?   

А чи моливсь весь час на тебе?

****

Степова криниця – 

Юності сльозина…

Біль і  таємниця 

Змішані в єдине…

Степова криниця – 

В ній і мед і брага…

Раз один напиться 

І повічна спрага…

Степова криниця – 

Синьоока врода…

А ночами сниться – 

Ти ідеш по воду…

***

Ще свіча не догоріла…

Тож напевно не спроста 

Шаленіє – вабить тіло

І твої палкі уста…

Ще півні не відкричали,

Не збудили сяйво дня…

Келих радості й печалі 

Ще не випито до дна…

Ще кружляють чари ночі,

Ще смакує біль і щем…

Ще  твої благають очі:

 – ну і ще…і ще!...і ще!!!