Embedded Files
* * *
Альти диких гусей крізь осіннє світання
Ледве чути у мареві тихого сну.
Прокотилися грози журливі, останні
І полишили згадку — тремтливу... одну...
Як-то буде там, в дальньому, теплому краї?
Як-то буде отут, у полоні зими?
Знає ватаг свій шлях. Він за зорями знає,
Ріже простір холодний твердими крильми.
...А у сні гуси-лебеді — білі, як мрія,
Пролітають під сонцем і струшують дзвін,
І сміється весна, і сказати не вміє,
Чом бентежить так душу і радує він.
Над лиманом крізь ніч знов покликали гуси,
І у небі між зір силует розтає...
...Я лечу й повернусь, я лечу й повернуся —
Тут лишилося серце, тут — серце моє!
* * *
На перехресті вересня і жовтня
Шумить тополя в золотій росі.
Над нею небеса, птахами повні,
Над нею сонце в сумі голосів.
Роняє росу золотом на трави,
Хита тополя гіллям на вітрах.
Летять ключі у місячні заграви,
Ключі гусей...
У жовтні кожен — птах...
Летить душа,
тривоги й сонця повна,
Ген за гусьми
в далекий теплий світ...
На перехресті вересня і жовтня
Тополя в чистім золоті шумить.
Page updated
Google Sites
Report abuse