Не зрадь мене, життя,
І ти, мій рідний краю!
Безсмертя я віддам
За ніжну мить весни.
Із вічності небес
Я щиро вас вітаю
І радо пригорну
У сивім своїм сні.
Я в птаха обернусь,
Що знову прагне в небо
Та кожний свій політ
Присвячує землі.
Якщо у зорепадах
у світі є потреба,
і я зірвусь с небес
в прощальний свій політ.
І ви простіть мене,
Свою гірку Поліну,
Яка у тридцять літ
сивіла, мов полин.
Я і в розлуці з вами
Молюсь за Україну
І бачу рідний степ
І наш старенький млин.