Дівчина стоїть в віночку,
В вишиванці білій,
Притаїлась у куточку,
Погляд несміливий.
— Чом ти, дівчино, сумуєш?
Чом сльоза на вії?
Хлопців молодих шануєш,
Плекаєш надії?
— Біль на серці, схаменіться!
Як це могло статись,
Не змогли порозумітись,
Розуму набратись?
Я сумую за любов'ю
З сестрами й братами,
Чом ідуть вони війною
Хибними шляхами?
Сльози ллються безупинно,
Жаль переповняє.
Я до всіх людей гостинна,
Всім добра бажаю.
Зичу щастя всім в країні,
Щастя і свободи.
Хай завжди живуть у мирі
Всі мої народи! —
Так дівчина відповіла,
Дивлячись на небо,
І, здається, аж змарніла.
— Що ж іще вам треба?
Всім земля людей снабдила,
Тож живіть в любові... —
Піднялась та й полетіла
З прагненням до волі.