Козацькії коні, козацькії коні:

Білі та червоні,сиві й вороні.

У піснях і думах, за щастям в погоні.

Лицар-козаченько завжди на коні.

Козацькії коні - вітер на припоні.

Мчать, неначе вихор, іскри з-під копит.

Шабельку тримають юнацькі долоні.

Ворогам ніколи нас не зупинить.

Козацькії коні, ковані підкови,

Золоті вуздечки. Срібні стремена.

Вам під ноги трави стеляться шовкові

І завжди чекає дівчина сумна.

Козацькії коні в шовковій попоні

Разом з козаками у курганах сплять

Китайкою вкриті, славою повиті,

В бронзі і граніті у віки летять.

Як козацькі коні пролітають роки,

Посивіли скроні.серденько щемить.

Та душа козацька. Як той степ широка.

Коником розкутим в майбуття летить.

Приспів:

На кургані край ріки

Стану, гляну з-під руки:

Мчать степами у безсмертя

Славні козаки.

Прокопович Любов