"Вивчення родоводу"

Вивчення родоводу: наш досвід

Лановейчик В., Лановейчик Л.

Л 22   Вивчення родоводу: наш досвід. - Запоріжжя: Дике Поле, 2010. - 64 с. І8ВК 978-966-2994-19-3

Вступ

Історія держави складається із історії окремих родин. Родина — частинка суспільства. І якщо ми краще знатимемо історію родин, зокрема, свого роду, то достовірніше знатимемо й історію нашої держави.

«Для життя в теперішньому потрібно покутувати минуле. А для цього його потрібно знати». Ці слова Чехова якнайточніше виражають моральну суть того небаченого інтересу, який проявляється нині до української історії. В них — лейтмотив нелегких шукань та вельми гострих дискусій, які тривають і сьогодні. Охоплюючи дедалі ширші верстви громадськості, особливо наукової і творчої інтелігенції, цей інтерес до вітчизняної історії став важливим фактором нинішньої ідеологічної ситуації в Україні, визначив один з ключових напрямів перебудови її духовної сфери. Воістину не можна зміцнити державу без чітких відповідей на головні питання: від чого з нашого недалекого і більш віддаленого минулого належить відмовитись і що потрібно взяти у день нинішній і прийдешній.

Генеалогія допомагає в нелегких пошуках істини, у подоланні таких міцно укорінених явищ, як недооцінка історичного досвіду, невміння, а часто й небажання рахуватись з його справедливими уроками, не кажучи вже про звичку вдаватися (і занадто часто) до фігури умовчання, відкрите ігнорування «незручних» для когось фактів, історичних фігур чи, навпаки, їх кон'юнктурне звеличення та роздування.

Ми дуже часто говоримо: історія рано чи пізно мстить за нехтування її законами і уроками. Проте, на жаль, переважна більшість людей ще не прагне навіть до поглибленого дослідження свого родоводу, не вивчає його історію, посилаючись на зайнятість, чи взагалі байдужа до неї. А ті окремі люди, котрі й хотіли б зайнятися пошуками родових коренів, ведучи дослідження родоводу під гаслом ad fontes (до джерел), не знають, як це робити і з чого починати. Тому ми й вирішили поділитися п’ятдесятилітнім досвідом, набутим під час вивчення і створення історії свого роду, – допомогти в цій нелегкій, але цікавій і корисній справі іншим людям.

Іноді чуємо: той, хто не збудував будинок і не посадив дерево, той не залишив пам'яті про себе. Однак, певно, можна сказати й інакше: той, хто не доклав зусиль до складання родовідної схеми і не передав ніяких відомостей про свій рід нащадкам, той і по собі не залишить у їхній пам'яті глибокого сліду.

Нині з різних причин генеалогія в нашій країні, як і в інших, утворених на теренах колишнього СРСР, перебуває у жалюгідному стані. За нашими даними, у 1980 році у вітчизняних архівах серед особистих фондів зберігалися всього 8482 справи. До того ж, лише в окремих з них наявні генеалогічні дерева родів. Ці документи створювали переважно дворяни, котрі аж ніяк не нехтували своїми родоводами...

Як відомо, після 1917 року більшовики ліквідували дворянство в Країні Рад. І якщо в радянській періодиці чи окремих виданнях іноді й розповідалося про той чи інший рід, то мова частіше всього йшла про їхню роль у революційних подіях, розбудові Збройних Сил країни, про трудові звершення робітничих і хліборобських династій тощо. Творці історії ВКП(б), продовжуючи формувати «общность советских людей», навіть думки не могли припустити, щоб їхні догми хтось мав змогу перевірити, спів ставляючи, наприклад, з історією свого роду. Бо тоді врешті-решт довелося б пояснювати ті чи інші, м'яко кажучи, невідповідності. А як їх пояснити «політичною доцільністю»? Наразі у «иванов, не помнящих родства» – жодних питань.

Прикро, але й сьогодні у нашому житті ще нерідко трапляються зухвалі прояви вандалізму: руйнуються могили на кладовищах, знищуються пам'ятки історії тощо. Чи буде після цього у наших нащадків почуття вдячності попереднім поколінням, котрі пройшли нелегкий шлях, сповнений і гіркотою поразок, і втрат, і радістю здобутків та перемог? Звісно, питання риторичне. Пошану молодих людей до попередніх поколінь потрібно виховувати. Один із ефективних елементів цього виховання – навчання мистецтву складання своїх родовідних схем.

Читати, скачати: Лановейчик Володимир Вивчення родоводу

Лановейчик Володимир