Український народ упродовж багатьох століть безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними ритуалами, обрядами, іграми. Він своїм багатовіковим досвідом інтуїтивно відібрав найефективніші засоби гармонійного виховання підростаючого покоління, чільне місце серед яких посідають народні рухливі музичні ігри.

У процесі музичної гри у дітей не тільки розвивається голос, слух, пам’ять, але й виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, хлопчики та дівчатка не помічають, що навчаються співати, танцювати. До активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Це своєрідна школа спілкування дитини. Гра через напружену працю і зусилля веде до задоволення.

Недаремно в свій час класик української музики початку двадцятого сторіччя Василь Миколайович Верховинець (справжнє прізвище Костів), вивчаючи побут і творчість українського народу, особливу увагу приділяв дитячому фольклору.

Серед численних праць композитора і першого теоретика українського народного танцю, видатного вчителя, актора і співака, хормейстера, диригента і хореографа записані народні дитячі ігри з піснями, хороводами. Наприклад, музична гра «Ой, ходить Іванко»: слова та мелодія – народні. Ця народна мелодія має високу теситуру для дитячого голосу. Є нота мі другої октави, що шкідливо для дитячих зв’язок. Тому я, знову звернувшись до народного джерела, написав іншу мелодію до цієї гри. З метою осучаснення змінений і опис гри.

Голоси хлопчиків і дівчаток до 7-10 років, загалом, однорідні і майже всі – дисканти. Поділ на перший і другий голоси умовний. Звучанню голосу властиво головне резонування, легкий фальцет, при якому вібрують тільки краї голосових зв'язок (неповне змикання голосової щілини). Діапазон обмежений звуками ре першої октави – ре другої октави. Найбільш зручні звуки – мі – ля першої октави. Тембр дуже нерівний, часто голоси звучать строкато і маленькі діти не співають, а проговорюють слова (співають речитативом). Завдання керівника – добиватися можливо більш рівного звучання голосних на всіх звуках невеликого діапазону.

Музичні ігри «Ой, ходить Іванко», «Сиву шапку» (слова народні, музика Валентина Ізотова) розрахована на дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Рухливим і життєрадісним хлопцям та дівчатам подобається грати, танцювати та співати. Музична гра поєднує пісню та елементи хореографії. Гра виховує почуття взаємної допомоги, навчає груповому і сольному співу, нескладним танцювальним рухам, розвиває уважність, слух і координацію, знайомить з окремою сторінкою історії українського народу. У дітей під час гри активізуються різні суттєві переживання, створюється веселий настрій.

Композитор В. Ізотов

СИВУ ШАПКУ МУЗИЧНА ГРА В. ІЗОТОВ

ОЙ ХОДИТЬ ІВАНКО МУЗИЧНА ГРА ВАЛЕНТИН ІЗОТОВ