Я придбала вишиванку.

Маки там розквітли зранку.

І на білім полотні

Посміхаються мені.

Пелюстками обіймають,

Наче думи викликають

З попелу далеких літ.

Де ж узявся диво цвіт, 

Що тривожить мою душу?

Я зізнатися вам мушу,

То дівоча рання врода,

Ніжна, чиста нагорода

За кохання і за волю,

Маками лягла на долю

Українського народу.

Хто вдягне, пірне у воду, 

Що освячена церквами.

Душу вимиє. З роками

Зрозуміємо… Тож зранку

Надягайте вишиванку…

Иванюта Татьяна