Найяскравіші спогади про 90-і більш, ніж через два десятиліття

мами Олени Пригоди, 1980 року народження,

та бабусі Людмили Заєць, 1956 року народження.

Інтерв’ю брав учень уже 5 класу Назар Пригода

по завданню вчительки історії 8 липня 2019 р.

    Назар. Чим займалися в 90-ті роки?

    Мама. В 90-і закінчила музичну та середню школи, в 1997 році вступила до Харківського аерокосмічного університету ім. М. Е. Жуковського «ХАІ».

    Бабуся. Працювала на Першотравневому заводі ведучим інженером-конструктором, за сумісництвом молодшим науковим співробітником у Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського з 1995 року.

Їжа

    Мама. Салат Олів’є. Газована вода с варенням. Жуйки. Яйця половинками з майонезом. Те, що виростили на власному городі. Любили смажені бички, креветки, яких самі зловили в морі.

    Бабуся. Найсмачніша їжа: салат Олів’є, вінегрет, супи з бульйонними кубиками «Галина Бланка» замість м'яса, сало, смажені бички, креветки, трав'яний чай, торт медовик, шарлотка.

    У країні була економічна криза. Їли те, що було, що могли придбати. На підприємствах процвітав бартер. Наприклад, якщо підприємство випускало емальований посуд, видавали зарплату емальованим посудом. Тому біля автовокзалу Новомосковська стояли працівники з цим посудом, чекали, коли ж у них купить хоч хто-небудь цю каструлю або чайник, щоб за виручені гроші купити хліб або одяг. Якщо підприємство випускало жатки (Першотравневий завод), то замість заробітної плати грошима видавали продукти харчування та побутові товари: ячну і пшеничну крупу, мівіну, цукор та борошно мішками, консервовані зелені помідори, посуд, одяг, взуття, мило, іноді вершкове масло кілограмами, морожену рибу брикетами, соняшникове насіння, цибулю та картоплю мішками… Щоб що-небудь отримати, займали черги рано вранці, писали списки, відзначалися. Запам’ятався випадок, коли в черзі за картоплею помер робітник заводу.

    Щоб заплатити грошима за квартиру, доводилося продавати те, що видали на заводі. Часто їздили з «кравчучками» (невеликі візки на коліщатках), з величезними картатими сумками, набитими всякими товарами, у тому числі і вкрадені на заводі інструменти, запчастини в Польщу, Румунію, Туреччину.

    Щоб вижити, люди в містах переходили на натуральне господарство. Отримували дачні ділянки, городи, намагалися там вирощувати овочі та фрукти, розводити курочок. Ловили рибу, креветок.

Мода

    Мама. Купити щось було складно — дефіцит. Та і грошей практично не було. Тому моя мама купляла тканину і шила ексклюзивні речі на всю сім’ю сама. Але однолітками цінувались речі не само шиті, а куплені. Особливо привезені з-за кордону батьками, які мали можливість туди їздити. Власникам закордонних речей заздрили.

    Зачіски — гривки з начосом. Довжелезні носики туфель. Крій жіночих піджаків з широкими плечима з підплічниками. Міні-спідниці, дуже коротенькі. Але й довгі, з кутами. Дуже популярні джинси та джинсові куртки.

    Бабуся. Моді того періоду притаманний мінімалізм. Тоді діяло гасло: «Будь самим собою». Час свободи і прагнення до самовираження знайшло своє відображення в одязі, зачісках та макіяжі.

    Часто жінки самі собі шили одяг, щоби бути неповторними та чарівними, незважаючи на обмеженні кошти, дефіцит різноманітного одягу і тканин, самі плели светри з ангори, вовни, шили з трикотажу. В той час був дуже популярний німецький журнал «Burda moden» (мода, косметика, кулінарія) з розробленими викройками на різні розміри моделей одягу.

    Мода 90-х стала часом джинсових речей — штани , куртки, сорочки, спідниці, сукні. Жінки не соромилися носити короткі спідниці та шорти , яскраві лосини, а також, відкритий одяг. На футболки і майки наносили фото голлівудських знаменитостей, рок-виконавців, улюблених персонажів мультфільмів. Простежувався вільний широкий крій, ніби на пару розмірів більше свого володаря. Серед верхнього одягу носили об’ємні болонієві куртки, масивні довгі пальто, шкіряні плащі та куртки.

Книги, музика, кіно

    Мама. З'явилися романи — серії книжок про одного героя. Я збирала серію «Анжеліка», 13 книжок. Читала журнал Піонер, особливо історії про кохання, стосунки між хлопцями і дівчатами.

    Музика — попса низької якості — «Ласковий май». Почала з'являтись закордонна якісна музика — «Scorpions», «Aerosmith». Прийшов до нас рок, який ніс ідеї свободи, зокрема від радянської системи — Віктор Цой, Ігор Тальков. Почала активно розвиватись сучасна цікава українська музика — Ірина Білик, Марія Бурмака, Олександр Пономарьов, ВВ, Грін-грей. Я почула вперше цю музику на радіо «Промінь». Розвивалась електронна музика — «Prodigy».

    Кіно — все, що можна було побачити на одному-чотирьом каналам по телевізору. Незмінно крутили радянські фільми «З легким паром», «Діамантова рука», мультики «Ну постривай!», «Пригоди капітана Врунгеля». В кінотеатрі — «Кінг Конг». З'явились приватні відео-салони, де крутили закордонні фільми на екрані телевізора з поганим перекладом. Популярні фільми жахів, бойовики із східними бойовими мистецтвами.

    Бабуся. Не обминула економічна криза і літературну сферу. В декілька разів скоротилися тиражі періодичних видань. До критичного рівня знизився випуск українських книжок. Якщо в 1991 р. в Україні на одну особу друкувалося 3,6 книги на рік, то наприкінці 90-х років — лише 0,99. До того ж українські видання почали активно витіснятися книгами з Росії, які внаслідок кращих умов, створених там для книговидавничої справи, мали нижчу ціну і буквально заполонили книжковий ринок України. Коли купували якусь бажану книгу, до неї долучали ще й обов’язкове навантаження — ті книги, які довго ніхто не купував.

    Музика — техно, готика, латино, діджей-мьюзік, реп, рок, панк. Епоха Елтона Джона, Вітні Х'юстон, Роббі Вільямса, Валерія Сюткіна, Алли Пугачової, Софії Ротару… Пріоритети у всіх різні. 

    Кіно дивились по телевізору, в кінотеатрах, але саме круто було ходити до відеосалонів. Там крутили закордонні бойовики, фільми жахів, еротичні. Багато бажаючих було подивитись фільми режисера Андрія Тарковського, зокрема, «Дзеркало», «Сталкер». 

Вільний час

    Мама. Після школи загальної і музичної та вивчення уроків лишалось мало вільного часу. Займалася на гуртках співами, макраме. В підлітковому віці — компанії з гітарою у сусідньому дворі, або на березі моря — влітку. Прогулянки наодинці по березі моря. Походи з наметами з сім'єю, туристами.

    Бабуся. Робота на городі, дачі, туристичні походи, рибалка, гра в волейбол на березі моря, баскетбол, футбол, настільний теніс, заняття аеробікою, читання книжок, телевізор, концерти, спектаклі та фільми, зокрема в відеосалонах, застілля з друзями вдома та пікніки на природі. Кожен проводив вільний час за своїм уподобанням і статком.

Школа

    Мама. Школа як школа. Багато уроків. Різні вчителі — з одними дуже цікаво, з іншими нудно, з деякими складно і страшно. Діти сміялись з дітей, які немодно одягнені. Конкурси «Міс класу», «Містер класу». Колекціонували вкладиші від жуйок «Love is», «Turbo», обмінювались, грали з ними в ігри. Я з подругою колекціонувала календарики. Переписувались записочками на уроках.

    Бабуся. Ввели 11-річну освіту, частково відновили навчальні програми. На шкільних зборах завжди збирали гроші на ремонт, подарунки, різні заходи Більшість батьків голосували за вільну шкільну форму. Найбільші відчайдухи воювали з педагогами за можливість носити на уроках джинси. Змусити учениць змити косметику або зняти золоті сережки могли тільки найсміливіші вчителі старого гарту. Педагоги отримували зарплату з інтервалом 3-6 місяців, їх оплата була однією з найнижчих, тому часто гірше вдягалися за своїх учнів. Деякі вчителі залишали школу, опановували професію реалізатора на ринку.

Мрії

    Мама. Мріяла про власну тільки мою кімнату. Мріяла поїхати в велике місто, стати відомою в Україні співачкою і їздити на власній машині ))). Мріяла стати програмістом, мати власний комп'ютер.

    Бабуся. Мріяли з дідусем стабільно получати заробітну плату, купувати без черг те, що потрібно і хочеться, а не те, що видають, дати дітям вищу освіту, щоб вони були не голоді, сучасно одягнені. Дуже хотілось подорожувати по Україні та закордоном. Для досягнень мрій опановували нові професії.

Страхи

    Мама. Боялася, що наді мною будуть сміятись. Не пригадую, щоб ще чогось боялася. ))

    Бабуся. Боялася залишитися без роботи, без всякого доходу, втратити своїх батьків та близьких.

Інтерв’ю Назару Пригоді давала

мама Олена Пригода (Заєць),

бабуся Людмила Заєць (Камишева) 8 липня 2019 р.