Embedded Files
Вкотре плачуть дерева,
Сумують за бабиним літом.
На них ллється із неба
І плутає вітер віти.
Так безжально шматує,
Ніби хоче вернути з корінням.
Затихає і знову лютує -
Поливаючи все це зіллям.
А вони мовчать безсердешні,
Чекаючи просто літа.
А їм мери прийдешні
Спиляють крону і віти.
І життя промайне...
Так буває...
Коли хочеш чогось -
Відбирають...
Можуть й долі людські поламати...
Годі плакати... Іду спати...
ЄН
Page updated
Google Sites
Report abuse