(Із емігрантського зошита)

 ...Мені приснилося, що я – не тут,

А десь в Тернополі, чи Львові,

Ангельські співи в ум течуть:

«Разом будуймо Храм Любові...».

Проснувшись, думаю: невже лиш в снах

Такі картинки кольорові?

Та тут всміхнулася мені весна:

«Разом будуймо Храм Любові...».

Спішу до церкви я, щоб в молитвах

Відчути силу в Божім слові,

Щебече в серденьку розкутий птах:

«Разом будуймо Храм Любові...».

І серце тулиться до всіх сердець,

Що теж почули такі ж зови,

Нам шепче Віри ніжний вітерець:

«Разом будуймо Храм Любові...».

І Віра силиться, з колін встає,

Із сумнівів – падуть окови,

А на устах бринить – уже й моє:

«Разом будуймо Храм Любові...».

США

Герилів Степан