Світить сонечко ясне усім яскраво,
Щедро Лукомор’я нам дає плоди.
Котить Меотида хвилі, мов отави,
Аж у Дикім Полі залиша сліди.
Море, ти до всіх привітне, всім радієш.
Хоч із кривдою до тебе, хоч з добром.
Ти, як лікар і порадник мудрий, дієш,
Все живе обнявши хвиль своїх крилом.
Влітку день і ніч нема тобі спочину,
Віддаєш своє тепло ти знов і знов.
Не пита ж ніколи рідна мати сина,
Чи віддячить ненці за палку любов.