Інтимна лірика В. Сосюри
Вірші про кохання: інтимна лірика Володимира Сосюри
Iнтимна лiрика Володимира Сосюри - це найбiльша частина його поетичноï спадщини. Майже у кожному вiршi поета звучить щось особливе: i величне, i щире, i нiжне, задушевне - звучить те велике почуття, що вкладається в маленьке слово - люблю. Лiричний герой вiршiв Володимира Сосюри - це полум'яний патрiот, людина з глибокими i сильними почуттями...
Більше віршів на тему кохання та поезій про любов:
Вірші про кохання та про любов
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо вірші видатних українських і зарубіжних поетів різних епох...
Володимир Сосюра, вірш "Я губ твоїх дихання п’ю" - зі збірки "Весни дихання"
"Я губ твоїх дихання п’ю,
як промінь сонця — роси ранні,
і у очей твоїх сіянні
я бачу душу всю твою..."
(Володимир Сосюра)
"Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов...
І хотілось вічно так стояти...
Перший сніг і першая любов..."
(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра, "Я жду тебе" (зі збірки "Журавлі прилетіли")
"Я жду тебе, я кличу, літо!
Тобі пісень моїх слова.
Люблю, коли в вікно розкрите
шумлять безжурно дерева..."
(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра: добірка віршів про любов (короткі вірші про кохання)
Вірші Володимира Сосюри про кохання: "Нам", "Зима", "Сині квіти, ясні очі" (На спомин - Катрусі), "Неначе це було учора", "Пам’ятаєш, як літом", "Моя душа - як арфа золота", "Небо гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй", "Моя зірка погасла остання", "Після дощу", "Я вітру спитаю: “Чи любить вона?”", "Ніяк од щастя не засну я".
"Ну чому ті хвилини кохання
я не можу забути ніяк!?
Десь далеко у білім убранні
моя люба, тепер не моя..."
(Володимир Сосюра)
"... Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип'ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання... "
(Володимир Сосюра)
"Коли потяг у даль загуркоче" (Володимир Сосюра)
"Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні..."
(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра, вірш "Я - квітка осіння… Дощі мене мочать..."
"Я - квітка осіння… Дощі мене мочать,
рве вітер мої пелюстки…
І сонце на мене світити не хоче,
тумани пливуть од ріки..."
(Володимир Сосюра)
"Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне - Марія'..."
(Володимир Сосюра)
"Задуманий вітер над городом віє,
Ідуть перехожі невпинним прибоєм,
І я поміж ними йду, повний тобою,
горять ліхтарі, мов шепочуть:
"Маріє!.."..."
(Володимир Сосюра)
"Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй..."
(Володимир Сосюра)
"Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди..."
(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра. "Так ніхто не кохав. Через тисячі літ..." (Збірка "Осінні зорі")
"Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..."
(Володимир Сосюра)