Фонетика. Повторення
ФОНЕТИКА
1. БУКВИ ТА ЗВУКИ
Є шість голосних звуків [а], [о], [у], [и], [і], [е]. На письмі для їх відтвореня використовують 10 літер: а, о, у, е, и, і, я [йа], є [йе], ї [йі], ю [йу]. Всі інші –приголосні.
В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:
1) за участю голосу і шуму в їх творенні: сонорні (Ми ВиНиЛи РіЙ) та шумні; шумні в свою чергу поділяються на глухі (ХоЧ ФоКуС – Це ШеПіТ») та дзвінкі ([б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']);
2) за місцем творення: губні ([б], [п], [в], [м], [ф]), язикові (всі, окрім губних та глоткової) та глоткова [г]);
3) за наявністю або відсутністю пом’якшення: тверді та м’які (м’які можна запам’ятати за допомогою вислову: Де Ти З'ї[Йі]Си Ці ЛиНи + дз, р );
5) свистячі [з], [с], [ц], [дз] + відповідні м’які; шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] та носові [м], [н], [н']).
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Звук [й] завжди м'який.
Звук [ф] завжди глухий.
2. Я, Ю, Є, Ї
Букви я, ю,є можуть позначати як один - так і два звуки. Два звуки, коли: вони стоять на початку слова [йáблуко]; всередині слова після голосного: маяк – [майáк]; після апострофа і м'якого знака: здоров'я – [здорóвйа], Мольєр – [мол'йéр].
Буква ї завжди позначає два звуки – [йі].
Буква щ також завжди позначає два звуки – [шч].
3. УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Є 4 типи уподібнення:
1) Уподібнення за дзвінкістю (глухий приголосний перед наступним дзвінким одзвінчується): просьба [проз'ба].
2) Уподібнення за глухістю( префікс і прийменник з-перед [ц] та [с] оглушується: зціпити [с'ц'іпити]; +нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр ). В інших випадках дзвінкі не оглушуються!!!!!
3) Уподібнення за місцем і способом творення. Варто запам'ятати складні випадки:
- шся – [с':а] (робишся – [рóбиес':а])
- ться – [ц':а] (носиться – [нóсиец':а])
- жся – [з'с'а] (розважся – [розвáз'с'а])
- чся – [ц'с'а] (не скалічся – [не скал'íц'с'а])
- шці – [с'ц'і] (ромашці – [ромáс'ц'і])
- жці – [з'ц'і] (мережці – [меирéз'ц'і])
- чці; -тці – [ц':і] (квочці – [квó ц':і])
- зж – [жж (зжати – [ж:áти])
- зч – [шч] (з чим – [шчим])
- здж – [жд͡ж] (з джурою – [жд͡жýройу])
- зш; - сш – [шш (зарісши – [зáр'іш:и])
- тч; - тш – [чч (братчик – [брач:ик])
4) Уподібнення за м'якістю (Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, дз] (запам'ятати ці звуки допоможе речення — де ти з'їси ці лини) перед м'якими приголосними цієї ж групи вимовляються м'яко): пі[с'н'а], мі[ц'н']іти.
4.СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т: тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.
Винятки: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА
1. ОМОНІМИ, СИНОНІМИ, АНТОНІМИ
Омоніми — слова, які мають різні лексичні значення, але однакове (чи подібне) звучання або написання.
Омоніми неповні
Омофони
(звучать однаково, але по-різному пишуться й мають різне значення)
Омоформи
(слова однієї або різних частин мови, що збігаються звучанням у певних граматичних формах)
Омографи
(однаково пишуться, але по-різному звучать, мають різне значення)
Роман - (ім'я)
роман - (твір)
мила дівчина (прикм.)
мила вікна (дієсл.)
за′мок - замо′к
бра′ти - брати′
Синоніми — це слова, близькі або тотожні за значенням, але різні за написанням і вимовою (йти — шкандибати, волочитися, повзти, летіти).
Антоніми — це слова, які мають протилежне лексичне значення (добре — погано).
2. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА
АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА
Активна
(постійно використовується всіма носіями мови) мова, словник, підручник
Пасивна
1)застарілі слова
історизми
(слова, що позначають предмети, явища, поняття, які вийшли з ужитку)
смерд, чернь, князь, лихвар
архаїзми
(назви предметів, явищ, витіснені іншими, сучасними словами, які існують і нині)
град (місто), вої (воїни), страж (сторож)
2) неологізми
(слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства)
флешка, декодер, айфон
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР
1. КОРІНЬ (виражає лексичне значення), ПРЕФІКС (стоїть перед коренем), СУФІКС (стоїть після кореня), ЗАКІНЧЕННЯ (стоїть вкінці слова), ПОСТФІКС (стоїть в абсолютному кінці слова -ся).
УВАГА! Вчимось розрізняти нульове закінчення і слово без закінчення!
Закінчення мають лише змінні слова. Перевірити можна, провідмінявши слово. Наприклад, звір – звіра, звірові… ліс – лісові, лісом.. тощо.
Незмінні слова закінчення не мають. Це:
а) невідмінювані іменники: таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;
б) невідмінювані прикметники: мані, максі;
в) числівники: мало, багато та ін.;
г) неозначена форма дієслова: ходити, робити та ін.;
ґ) дієслівна форма - дієприслівник: ідучи, сидячи, виконавши та ін.;
д) дієслівна форма нa -но, -то: видано, прожито та ін.;
е) прислівники: взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна та ін.;
є) сполучники: аби, якщо, нібито та ін.;
ж) прийменники: при, до, за, з-поза, близько, навколо та ін.;
з) частки: тільки, лише, невже, таки та ін.;
и) вигуки: еге! ого! гайда! алло! спасибі!