Фонетика. Повторення

ФОНЕТИКА

1. БУКВИ ТА ЗВУКИ

Є шість голосних звуків [а], [о], [у], [и], [і], [е]. На письмі для їх відтвореня використовують 10 літер: а, о, у, е, и, і, я [йа], є [йе], ї [йі], ю [йу]. Всі інші –приголосні.

В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:

1) за участю голосу і шуму в їх творенні: сонорні (Ми ВиНиЛи РіЙ) та шумні; шумні в свою чергу поділяються на глухі (ХоЧ ФоКуС – Це ШеПіТ») та дзвінкі ([б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']);

2) за місцем творення: губні ([б], [п], [в], [м], [ф]), язикові (всі, окрім губних та глоткової) та глоткова [г]);

3) за наявністю або відсутністю пом’якшення: тверді та м’які (м’які можна запам’ятати за допомогою вислову: Де Ти З'ї[Йі]Си Ці ЛиНи + дз, р );

5) свистячі [з], [с], [ц], [дз] + відповідні м’які; шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] та носові [м], [н], [н']).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Звук [й] завжди м'який.

Звук [ф] завжди глухий.

2. Я, Ю, Є, Ї

Букви я, ю,є можуть позначати як один - так і два звуки. Два звуки, коли: вони стоять на початку слова [йáблуко]; всередині слова після голосного: маяк – [майáк]; після апострофа і м'якого знака: здоров'я – [здорóвйа], Мольєр – [мол'йéр].

Буква ї завжди позначає два звуки – [йі].

Буква щ також завжди позначає два звуки – [шч].

3. УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Є 4 типи уподібнення:

1) Уподібнення за дзвінкістю (глухий приголосний перед наступним дзвінким одзвінчується): просьба [проз'ба].

2) Уподібнення за глухістю( префікс і прийменник з-перед [ц] та [с] оглушується: зціпити [с'ц'іпити]; +нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр ). В інших випадках дзвінкі не оглушуються!!!!!

3) Уподібнення за місцем і способом творення. Варто запам'ятати складні випадки:

- шся – [с':а] (робишся – [рóбиес':а])

- ться – [ц':а] (носиться – [нóсиец':а])

- жся – [з'с'а] (розважся – [розвáз'с'а])

- чся – [ц'с'а] (не скалічся – [не скал'íц'с'а])

- шці – [с'ц'і] (ромашці – [ромáс'ц'і])

- жці – [з'ц'і] (мережці – [меирéз'ц'і])

- чці; -тці – [ц':і] (квочці – [квó ц':і])

- зж – [жж (зжати – [ж:áти])

- зч – [шч] (з чим – [шчим])

- здж – [жд͡ж] (з джурою – [жд͡жýройу])

- зш; - сш – [шш (зарісши – [зáр'іш:и])

- тч; - тш – [чч (братчик – [брач:ик])

4) Уподібнення за м'якістю (Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, дз] (запам'ятати ці звуки допоможе речення — де ти з'їси ці лини) перед м'якими приголосними цієї ж групи вимовляються м'яко): пі[с'н'а], мі[ц'н']іти.

4.СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т: тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Винятки: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

1. ОМОНІМИ, СИНОНІМИ, АНТОНІМИ

Омоніми — слова, які мають різні лексичні значення, але однакове (чи подібне) звучання або написання.

Омоніми неповні

Омофони

(звучать однаково, але по-різному пишуться й мають різне значення)

Омоформи

(слова однієї або різних частин мови, що збігаються звучанням у певних граматичних формах)

Омографи

(однаково пишуться, але по-різному звучать, мають різне значення)

Роман - (ім'я)

роман - (твір)

мила дівчина (прикм.)

мила вікна (дієсл.)

за′мок - замо′к

бра′ти - брати′

Синоніми — це слова, близькі або тотожні за значенням, але різні за написанням і вимовою (йти — шкандибати, волочитися, повзти, летіти).

Антоніми — це слова, які мають протилежне лексичне значення (добре — погано).

2. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

Активна

(постійно використовується всіма носіями мови) мова, словник, підручник

Пасивна

1)застарілі слова

історизми

(слова, що позначають предмети, явища, поняття, які вийшли з ужитку)

смерд, чернь, князь, лихвар

архаїзми

(назви предметів, явищ, витіснені іншими, сучасними словами, які існують і нині)

град (місто), вої (воїни), страж (сторож)

2) неологізми

(слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства)

флешка, декодер, айфон

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

1. КОРІНЬ (виражає лексичне значення), ПРЕФІКС (стоїть перед коренем), СУФІКС (стоїть після кореня), ЗАКІНЧЕННЯ (стоїть вкінці слова), ПОСТФІКС (стоїть в абсолютному кінці слова -ся).

УВАГА! Вчимось розрізняти нульове закінчення і слово без закінчення!

Закінчення мають лише змінні слова. Перевірити можна, провідмінявши слово. Наприклад, звір – звіра, звірові… ліс – лісові, лісом.. тощо.

Незмінні слова закінчення не мають. Це:

а) невідмінювані іменники: таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;

б) невідмінювані прикметники: мані, максі;

в) числівники: мало, багато та ін.;

г) неозначена форма дієслова: ходити, робити та ін.;

ґ) дієслівна форма - дієприслівник: ідучи, сидячи, виконавши та ін.;

д) дієслівна форма нa -но, -то: видано, прожито та ін.;

е) прислівники: взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна та ін.;

є) сполучники: аби, якщо, нібито та ін.;

ж) прийменники: при, до, за, з-поза, близько, навколо та ін.;

з) частки: тільки, лише, невже, таки та ін.;

и) вигуки: еге! ого! гайда! алло! спасибі!