Як ми говоримо

Неправильно Правильно

В дев’ять годин о дев’ятій годині

В силу обставин через обставини, з огляду

на обставини

В свою чергу своєю чергою, і собі...

Вступати в силу (дію) набувати чинності

Всього доброго на все добре

В один і той же час одночасно, водночас

В ході обговорення під час обговорення

В цілому загалом

Вчинити злочин скоїти злочин

В (у) чому справа? про що йдеться? у чому річ?

Гірше всього найгірше, якнайгірше

Гірше нікуди гірше не може бути, гірше не можна

Говорити невпопад говорити невлад

Головуючий на зборах голова зборів

Гостинниця готель

Гостра необхідність крайня потреба

Губити час гаяти, марнувати час

Давати клятву присягати

Давати любі консультації давати різні консультації,

консультувати з різних питань

Далеко краще значно краще

Даний випадок цей випадок

Даром тратити сили даремно витрачати сили

Дати прикурити (прикурки) дати (всипати) перцю, намилити

шию

Два червоних яблука два червоні яблука

Два визначних дня два визначні дні

Двомісний номер номер на двох

Декілька років тому наза кілька років тому

Дивитися в оба дивитися пильно, бути насторожі

Дивитися зі своєї дзвін і міряти на свою мірку

Дивлячись на обставини зважаючи на обставини

Неправильно

Довший час

Жорсткий контроль

Задатися ціллю

Займатися в школі

Зайняти грошей

Заказний листопад

Запущена квартира

Заставити вчитися

Захоплюючий фільм

Звертатися за допомогою

Згідно розпорядження

Здавати екзамен

З моєї точки зору

Знати толк (в чомусь)

З незапам’ятних часів

З тих пір

Зустрічаються помилки

Інфекція розповсюджується

Існуючий лад

Існуюче законодавство

Капризувати

Кидатися у вічі

Кип”яченна вода

Користуватися авторитетом

Користуватися успіхом

Купляти

Лишати (когось) спокою

Лишній раз

Подавати допомогу

По меншій мірі

Правильно

Тривалий час

Суворий контроль

Поставити собі за мету

Навчатися

Позичити

Рекомендований

Занедбана

Змусити

Цікавий

Звертатися по допомогу

Згідно розпорядженням

Складати екзамени (іспити)

На мій погляд

Розумітися

З давніх-давен, здавна

Від тоді, з того часу

Трапляються

Інфекція поширюється

Нинішній, теперішній

Чинне

Вередувати

Впадати

Переварена

Мати авторитет

Мати успіх

Купувати

Позбавляти

Зайвий

Надавати

Принаймні

Наголос

Однією з основних ознак голосних фонем є наголос, шо виявляється тільки в слові.

Наголос в українській мові виконує подвійну функцію. По-перше, він об'єднує звукові комплекси в окремі слова. Наприклад, звуковий комплекс вищезазначений з одним наго­лосом сприймається як одне слово, а комплекс вище зазначе­ний, що має два наголоси, позначає два слова. Так само: дав-ноочікуваний, нижчезгаданий, передбачити і давно очікуваний, нижче згаданий, перед бачити. По-друге, наголос виступає як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, подані пара­ми слова вигода (користь) і вигода (зручність), захват (захоп­лення) і захвйт (пристрій, ширина робочого ходу), лікарський (від лікар) і лікарський (відліки), похідний (від похід) і похідний (який походить від чогось) — різні, на шо й вказує наголос. У різних відмінках стоять слова руки і руки, вікна і вікна, різний вид мають дієслова насипати і насипати.

Наголос в українській мові вільний і рухомий, тобто може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересу­ватися: голова — голови — голови — голів, казати — кажеш — кажу.

Система наголошування в українській мові досить склад­на. Тому у випадках сумніву щодо наголосу слід звертатися до словників.

Разом із тим спостерігаються й деякі закономірності в на­голошуванні слів.

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання.

Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехтування, бігання, ковзання.

2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка — вказівки, учителька — учительки, ластівка — ластівки, голка — голки, писанка — писанки але: родичка —родички, сусідка — сусідки, верхівка — верхівки.

3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чуткий, шкільний.

У прислівниках, утворених від таких прикметників, на­голос падає на перший склад: вузько, легко, мілко.

4. У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете -ите не наголошується: несемо, несете (а не «несемо» «несете»); ідемб, ідете (а не «ідьмо», «ідете»); підемо, підете; будемо, будете; гуркочемо, гуркочете; гуркотиш , гуркотите; залишимо, залишите.

5. Треба запам'ятати наголос у таких словах: агент, бюлетень (множина: бюлетені), кулінарія, випадок, діалог, документ, засуха, монолаг, їм 'я, катаабг, некролог, експерт, жевріти, квартал, кілометр, колія, компроміс, кропива, мережа, одинадцять, ознака, оптовий, партірі пасквіль, пеня, перепис, перепустка, піна, предмет, прйятель, приятелька, разом, рукопис, середина, сільсько­господарський, спина, співробітник, титульний, урочи­стий, феномен, цемент, центнер, черговий, чотирнадцять, шофер.

6. У багатоскладових словах, крім основного, є ще побічні інаголоси, які розташовуються через один або два склади від основного: переробити, винагороджувати, безперечний, задоволений, подорож. Побічний наголос на дає українській мові особливої співучості, плавності. У прискореному темпі мовлення він чується слабко, в уповільненому — сильніше. Особливо виразно такий наголос чується в складних словах: синьо-жовтий, гірничоддбувний, новобудова.