Поради для налагодження комунікації зі складними батьками, які звикли звинувачувати вчителів у поразках дітей.
Чудово, якщо батьки вірять у свою дитину. Прекрасно, коли вони визнають її обдарованість та оригінальність. А якщо така оцінка необ’єктивна? Якщо ми самі наділяємо звичайнісіньких дітей надзвичайними властивостями? А чи часто ви чули таке:
«Моя дитина – геніальна!
«Вона не могла так вчинити»
«Ви просто не можете його зрозуміти»
«Ви не вмієте працювати з обдарованим дітьми!»
Для батьків їхня дитина – особлива. Так має бути. Та як пояснити їм, що отримана оцінка є об’єктивною, а ставлення до усіх учнів у класі однакове? Що треба робити і чого категорично робити не можна? Як побудувати діалог? Пропонуємо до вашої уваги декілька порад, що допоможуть працювати з дітьми та батьками, що їх переоцінюють.
Безперечно, перше, що треба зробити – вислухати батьків. Людина має виговоритися, сказати усе, що, на її думку, є наразі важливим. Але при цьому слід пам’ятати про власну гідність і авторитет. Сьогодні усі «знають», як треба навчати. Прийміть рекомендації, іноді вони бувають цікавими. Визнайте право батьків захоплюватися своєю дитиною. Проте не забувайте, хто має педагогічну освіту.
Вислухавши, розкажіть про те, як ви бачите ситуацію. Послідовно, спокійно і вмотивовано. На кожне зауваження дайте обґрунтовану відповідь. Не порівнюйте дітей у класі, не ставте когось за приклад, не використовуйте слова, що містять негативну оцінку особистості дитини. Критикуйте роботу, а не дитину. Розкажіть про недоліки, а не про те, що на вашу думку, до них призвело. Знайдіть приклади добре виконаних завдань. Зверніть увагу на те, що дитина справді може впоратися із роботою.
У вашому класі більше двадцяти «неповторних індивідуальностей». Не можна приділяти увагу одній дитині за рахунок іншої. Усі учні мають право на визнання власної унікальності. Усі батьки учнів мають знати про це.
Побудуйте систему зв’язку з батьками, яка дозволить вчасно і швидко інформувати про події у школі, домашні завдання, оцінки, позаурочні заходи тощо. Вайбер, Скайп, Фейсбук, Телеграмм – на сьогодні маємо багато можливостей. Виділіть час для спілкування, наприклад, з 15-ї до 16-ї.
Не приймайте близько до серця зауваження батьків щодо вашої професійної компетентності (ми пам’ятаємо, хто має педагогічну освіту). Запросіть їх на урок, запропонуйте виконати завдання разом з дитиною, підготувати проект, презентацію, можливо, навіть виступити на уроці разом. Залучайте батьків до шкільної роботи – це допоможе їм об’єктивно оцінити особливості навчального процесу.
Що б не сталося у відносинах з батьками, не переносьте негативний досвід спілкування на дітей. Можливо, вони теж потерпають від своєї «геніальності». Бо дуже часто трапляється так, що діти змушені бути успішними там, де це не вдалося їхнім батькам.
Не втрачайте віри у себе, будьте впевнені у своїй професійності.