Батьки підлітків завжди сподіваються, що зможуть знайти спільну мову зі своїми синами й доньками. Ніщо так не здатне зіпсувати позитивну атмосферу в домі, як похмурий вигляд підлітка. Щоб похвалити його, батьки нерідко послуговуються фразами: «Ти мені дуже допоміг», «Це було дуже доречно», «Я знаю, що ти хотів вчинити правильно» тощо.
Батьківська похвала – не просто приємні для дитини слова. Дослідження в галузі нейробіології показали, що похвала важлива для розвитку дитячого мозку. У ранньому віці мозок росте достатньо швидко, формуючи мережі взаємопов'язаних нейронів – основних елементів у системі зв'язків мозку. Коли вираз обличчя батьків говорить дитині: «Я хочу бачити, хто ти. Я у захваті від тебе», у мозок дитини викидаються гормони радості окситоцин і ендорфін.
Маленьких дітей хвалити досить просто: вам достатньо виявити до них зацікавлення і висловити захоплення. Але коли дитина вступає в підлітковий вік, батькам доводиться шукати нові способи похвали. В одних сім'ях підлітки і далі позитивно реагують на похвалу батьків, у інших – ні.
Хаїм Гінот, новатор у галузі педагогіки й дитячий психолог, який працював у 1960-х роках, зазначав, що похвала, як правило, більш ефективно впливає на поведінку дитини, ніж звинувачення й покарання (у цьому й полягає суть позитивного підкріплення).
Але похвала не повинна бути простою або прямою. Гінот називав похвалу потужним педагогічним інструментом – фактично, емоційними ліками. «Похвала подібна пеніциліну, – писав він. – Її не можна використовувати абияк. Потрібно дотримуватися правил дозування, ураховувати терміни й застереження щодо можливих алергічних реакцій. Правила поводження з емоціями багато в чому схожі з правилами поводження з ліками».
Якщо розвивати аналогію з ліками, дозування й ризики використання похвали змінюються залежно від віку дитини. Похвала, яка викликає захват і гордість у дітей молодшого віку, може спричинити найрізноманітніші реакції в підлітків. Наприклад, якщо похвалити підлітка в класі, це може викликати в нього занепокоєння («за мною спостерігають»). Деякі підлітки потребують похвали, перш ніж зробити що-небудь, особливо діти, яких хвалять буквально за все, що вони роблять. Через це вони не розуміють, що справді гідне похвали, а що ні, тому їм буває важко оцінити свої досягнення.
Останнім часом змінилося розуміння того, за що потрібно хвалити дитину. Раніше вважалося, що варто хвалити дітей за те, що вони розумні або талановиті, щоб вони повірили, що мають ці якості і відповідно поводилися.
Однак, нещодавно вченими було доведено, що набагато ефективніше хвалити якості, які мотивують дитину розвиватися. Тому краще хвалити дитину за наполегливість, завзятість і зосередженість. Краще сказати: «Ти дуже старанно працював, аби досягти цього», ніж «У тебе вийшло, тому що ти розумний». Це справді найкращий спосіб похвали.
Однак у підлітковому віці не можна бути впевненим, що той чи інший спосіб похвали спрацює. Якщо досі дитина позитивно сприймала похвалу батьків, то тепер вона може здатися їй недоречною, старомодною й навіть образливою. Підлітки хочуть самостійно оцінювати власні дії, і те, що їх оцінюють батьки, їх дратує.
Таку реакцію підлітків на похвалу не варто списувати тільки на дратівливість. Іноді похвала не спрацьовує. Якщо ми не враховуємо життєві цілі й цінності підлітка, коли хвалимо його, така похвала не буде дієвою. Коли ми хвалимо підлітка за те, що він робить («Ти так мені допоміг» або «Ти такий сильний»), тим самим озвучуємо свої очікування від нього. Підліток може зробити висновок, що не відповідати таким очікуванням небезпечно. Фраза: «Ніхто не приготує вечерю так само добре, як ти» доречна, коли готувати вечерю – це ваш обов'язок. Але якщо це обов'язок когось іншого, така похвала може вас роздратувати.
Доречна похвала повинна стосуватися життєвих цілей і цінностей того, кому вона адресована. Якщо цього не відбувається, похвала стає інструментом влади – покровительства, контролю або навіть погрози.