Гуманістичні ідеї та ідеали В. Сухомлинського
Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа – це передусім учитель. Особистість учителя – наріжний камінь виховання.
Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька.
До хорошого уроку учитель готується все життя.
Вільний час учителя – це корінь, який живить джерела педагогічної творчості.
Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
Школа – не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи – виховання здібностей.
Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель.
Роки дитинства – це насамперед виховання серця.
Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…
Остання цитата лише у переліку наприкінці, але це корінь усього виховання. В руках учителів найнебезпечніша та найдієвіша зброя – слово. Використовуйте її на добро для ваших учнів.