Батьки і вчителі - партнери
Користуйтесь пунктом меню "Батькам" або пошуком по сайту для доступу до матеріалів
Користуйтесь пунктом меню "Батькам" або пошуком по сайту для доступу до матеріалів
Ці ігри запропонувала психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці в Фейсбуці. В них можна грати лежачи на дивані чи в дорозі. Деякі з них підходять навіть 3-річним дітям. Завдяки подібним іграм в дітей розширюється словниковий запас, вдосконалюється логіка, асоціативне мислення, розширюється сенсорний досвід тощо.
Вибираємо 4 абсолютно не пов'язаних між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невеликі розповіді. (Дітям від 8 років можна запропонувати і 5-6 слів.)
Обираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає і записує багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями).
Вибираємо «складне» для дитини слово, яке складно писати або вимовляти. Придумуємо, що саме будемо малювати. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи тільки загадане слово (пишемо його багато разів в різних площинах).
Говорити слова навпаки, без запису їх. (Наприклад, Чайник – кинйач, стіна – анітс тощо).
Знайти і назвати слова, які оточують вас за ознаками: смачні, що звучать, ароматні, тверді, м'які, рухомі і т. д. (Так ми включаємо різні канали сприйняття дитини. Слово стає «дверима» в сенсорний світ).
Написати врозкид на аркуші літери, з'єднувати букви лініями в слова.
Один гравець загадує слово іншому. Останній показує його пантомімою.
Розповісти про задумане слово, не називаючи його. (Наприклад: Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане...).
Гравець загадує подумки предмет. Решта повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з меншими дітьми можна починати із загадування тварин і частин тіла).
Кожен гравець говорить слово, яке починається на останню букву попереднього слова.
Називаємо 4 (або два) випадкових слова, на які шукаємо риму або з якими придумуємо чотиривірш.
Називаємо слова тільки на задану букву. (Варіант для дорослих: слова – предмети на задану букву, які можна покласти в трилітрову банку).
Називаємо два випадкових слова – чим вони можуть бути подібними?
Для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю...).
Говоримо початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно дивне, нереальне продовження.
Складаємо казку разом – кожен говорить по реченню.
Один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити так: називаєш перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово). Наступний гравець називає свою асоціацію – на попередню і т. д.
Описуємо слово його «вміннями». Наприклад: чай вміє зігрівати, розливатися на стіл, охолоджуватися тощо.
Називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку «об'ємну» картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім'я сидить за столом і розмовляє, для іншого – чайна плантація і збирачі чаю, для третього – стіл, накритий скатертиною, грає музика, для четвертого – чайна церемонія, для п'ятого – людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю і чаєм.
Називаємо слова і шукаємо до них антоніми.
Придумуємо неіснуючі слова, і що б вони могли означати мовою інопланетян.
Говоримо один з одним на «тарабарській» мові, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.
Як школяру краще планувати свій час
Метод найважливішого завдання
Школярам важливо навчитися не хапатися за всі завдання. Варто виділити 1 головну ціль та декілька побічних, щоб сконцентруватися на основному. Це допоможе не губитися серед усіх завдань та навчить поступово все виконувати.
Список справ To-Don't
Це те, що краде час і знижує продуктивність. Допоможіть дитині скласти список таких справ та разом намагайтеся їх уникати. Під час навчання приберіть зі столу все, що може відволікати: смартфон, журнали, іграшки і тп.
Тайм-боксинг
В цій техніці ви виділяєте конкретні часові рамки для кожної справи.
Тайм-боксинг може бути жорсткий та м'який. Жорсткий - робота виконується саме у виділені рамки і якщо вона не виконана до завершення часу - переноситься на пізніше. М'який - коли ви працюєте над завданням певний час і якщо не встигли - продовжуєте поки не завершите.
Ще декілька порад, які допоможуть встигнути все:
Заведіть планер чи щоденник у якому можна вписати весь список справ.
Домашні завдання краще виконувати у день коли їх задали, це допоможе не забути матеріал.
Важливо виділяти час на відпочинок. Мозку також необхідно перезаряджатися
Фізична активність допоможе зберегти сили та концентрацію.
Підтримуйте порядок на робочому столі.
Чому підлітки не задоволені життям
Після переходу до базової школи учні не так часто відчувають задоволення життям, як до того. Це виявило нове дослідження вчених університетів Кембриджа та Манчестера під керівництвом доктора наук Іоанніса Катсантоніса. Чому це так? Що може допомогти? Та до чого тут уроки підвищення самооцінки? Переклали сенсаційні результати дослідження.
Чотири з п’яти підлітків не задоволені життям
Учені проаналізували дані 11 тис. школярів з Великої Британії та виявили, що така проблема виникає, навіть якщо загалом у житті дітей все добре. Тобто тенденція до зниження задоволення від життя не залежить від їхніх особистих обставин чи походження. Результати опублікували у British Journal of Developmental Psychology.
Учені досліджували самопочуття та самооцінку підлітків віком від 11 до 14 років. І хоча група була різноманітною, результати були напрочуд схожими: різке зниження суб’єктивного відчуття радості життя протягом перших років навчання в базовій школі.
Під суб’єктивним відчуттям малося на увазі задоволення тинейджерів різними аспектами життя, такими як друзі, шкільне життя, стосунки з батьками. Дослідники врахували, що на підлітків також впливають економічні обставини, родина, загальне відчуття безпеки, наявність або відсутність булінгу. Та як би ці фактори не діяли — позитивно чи негативно — результат був такий самий. Усі діти, які лише завершили початкову школу, переважно були задоволені життям. А вже в 14 років показники психологічного добробуту у 79% учасників впали нижче середнього показника для всієї групи трьома роками раніше.
Для метааналізу взяли дані дослідження MCS, відомого як «Дитина нового століття», що з 2000 року проводиться Центром лонгітюдних досліджень Лондонського університету. За ним було обрано майже 19 тис. британських немовлят. Інформацію про розвиток, успіхи, проблеми та життєві обставини цих дітей збирали від перших місяців донині, коли представникам покоління вже по 20–22 роки. Зниження відчуття задоволення життям до 14 років — одна з найяскравіших тенденцій, яку помітили, спостерігаючи за школярами.
Краща життєва ситуація не гарантує самоповагу
Коли проаналізували причини, визначили, що це завершення початкової та перехід до базової школи. У ранньому підлітковому віці у більшості хлопців та дівчат змінюються стосунки з однолітками та шкільна успішність, збільшується частота стресових ситуацій, навантаження стає більшим, а вільного часу меншає. До того ж дослідження довело: зміни в соціальному житті школярів та в навчанні тісно пов’язані.
Учені давно вже шукають причини поганого психологічного самопочуття в підлітковому віці, яке підвищує ризик розвитку депресії, тривожності, харчових розладів та інших психічних проблем. Підлітки з нижчими показниками задоволеності життям у 14 років значно частіше мали проблеми із психічним здоров’ям у 17 років.
У всьому світі психологічне здоров’я підлітків погіршується. Попередні дослідження у Великій Британії показали: 12% молодих людей у віці від 10 до 17 років мають погане душевне самопочуття. І ці показники значно вищі, ніж десятиріччя тому. Основні проблеми — шкільні негаразди (низькі оцінки, булінг, погані стосунки з учителями), які частіше турбують хлопців, та незадоволення своєю зовнішністю, які частіше непокоять дівчат. Кожен тринадцятий опитаний визнавав, що почувається нещасливим.
Також учені виявили цікаву тенденцію: учні, у яких в 11 років діагностували високу самооцінку, у 14 років почувалися значно впевненіше і краще, ніж решта. Але ті, хто краще за інших почувався в 11 років, не обов’язково мали вищу самооцінку в 14 років. Тож ліпша життєва ситуація сама по собі не гарантує самоповагу та впевненість у собі — їх у дитині виховують. І навпаки: висока самооцінка захищає підлітків навіть у складних життєвих обставинах від розчарування в житті.
Уроки підвищення самооцінки
Висновок, який дослідники зробили: щоб виправити ситуацію, треба подбати не лише про зменшення навантаження та рівня стресу на підлітків у базовій школі, а й про зміцнення самооцінки підлітків у 5–6-му класі (в Україні в НУШ цей період зветься адаптаційним). Звісно, це не єдине, що потрібно зробити, щоб покращити добробут підлітків. Також необхідно боротися з булінгом, компенсувати різницю в стартових можливостях дітей, пов’язану з економним станом їхніх родин.
Дослідники визначають різні способи, за допомогою яких школи можуть підвищувати самооцінку учнів. Іоанніс Катсантоніс припустив, що на базовому рівні може допомогти уникнення негативних порівнянь з іншими учнями, відзначення досягнень школярів, підкреслення цінності того, що їм гарно вдається. У глобальнішому плані дослідники пропонують включити до навчальної програми блоки або ввести окремі заняття, що сприяють підвищенню самооцінки. Наприклад, вчити підлітків ставити досяжні особисті цілі, визнавати власні сильні сторони характеру.
Важливо, на думку вчених, щоб це було систематично, послідовно, не лише в базовій школі. Спільні зусилля, спрямовані на покращення почуття власної гідності учнів, могли б дати справді позитивні результати.
Ці висновки можуть потішити й учителів та батьків з України. Адже адекватна самооцінка, впевненість, почуття власної гідності здатні зробити сильнішими та стійкішими і наших дітей, яким випало дорослішати в особливо важких умовах воєнного часу.
Як виховати щасливого підлітка
Ні для кого не секрет, що труднощі у вихованні маленьких дітей — ніщо в порівнянні із зусиллями, які батьки витрачають на взаємодію з хлопцями та дівчатами в «перехідному віці». Крісті, мама трьох підлітків і автор блогу, розкриває 7 головних принципів виховання щасливих підлітків.
Мене часто запитують мами ще маленьких дітей: що з ними робити в підлітковому віці, щоб вони росли щасливими. У мене, напевно, немає особливих секретів, як таких. Мої діти такі, які тільки є, ВСУПЕРЕЧ тому, що я їх мати. Звичайно, ця моя відповідь не дуже корисна.
Тому, поміркувавши над цим, я прийшла до висновку, що певні правила виховання старших дітей все ж є. І перше, щоб мені хотілося прояснити, це те, що вам абсолютно необхідно викинути з голови міф про підлітків, як про злісних і замкнутих істот, які тільки те й роблять, що ляскають дверима та огризаються з батьками. Деякі, можливо, такі, але переважна більшість — ні. Підлітки — дивовижні. Вони веселі, дотепні, у них щедрі серця і вони відчайдушно хочуть, щоб їх любили та цінували. Звичайно, вони галасливі й не дуже організовані, проте у них незрівнянне почуття гумору.
Так, любити без «але» і без «якщо». Любити за їх справи та наміри. Обов’язково говорити їм про вашу духовну любов. Кожен день. Любити їх пом’яті футболки й дезодорант, розбризканий по всьому тілу. Любити їх корявий почерк і пухкі щоки. Любити їх неспокійний розум і незграбні руки. Уявіть собі, що ви спостерігаєте, як формується рідкісний алмаз: з їх недосконалості в один прекрасний день з’явиться відповідальна і серйозна доросла людина. Люблячий чоловік і батько. Чудова дружина і мати. Це великий привілей — бути свідком такого славного дорослішання. Тренуйтеся це відчувати: вам пощастило, що ви бачите, як ростуть ваші діти. Не сприймайте їх, як тягар. Вони відчують, як ви до них ставитеся. Тому, любіть їх.
Коли вони приходять додому зі школи, у вас є дорогоцінні кілька хвилин, в які вони розкажуть про те, що у них сталося за день. Радійте їх приходу. Відкладіть телефон. Подивіться в їхні очі та зрозумійте, що говорить їхній погляд. Нехай їхні перемоги та удачі стануть і вашими. Співпереживайте. Середні та старші класи — непростий період, тому не лізьте з непроханими порадами та не читайте нотацій. Просто слухайте і дайте їм відчути себе значущими та цінними. Це потрібно будь-якій людині.
Світ завжди подбає про те, щоб сказати їм «ні». У дорослому житті вони весь час будуть плавати по бурхливому морю між «ти недостатньо хороший» і «це робити не можна». Я хочу бути протилежністю жорстокому світу в цьому випадку. Я хочу вселити у них, що все в їхніх силах, що у них все вийде, якщо вони готові багато працювати для цього. Я хочу бути тим, хто несе гасло «YES, YOU CAN» в їхньому житті. Я хочу, щоб вони відчували себе непереможними в моєму домі.
Ви повинні сказати своє «ні» з приводу ситуацій, які можуть нашкодити вашим дітям або зробити їх нещасними. Не пускайте їх на вечірки, де в 16 років їх однолітки будуть пропонувати їм алкоголь. Не дозволяйте ходити по ночах з представниками протилежної статі. Ви — батьки, будьте ними! Встановлюйте правила заради їх безпеки — фізичної та психологічної. Можливо, ви думаєте, що це само по собі зрозуміле правило, але досить багато батьків про це не знають.
Читайте також: Як захистити підлітків від фатальних помилок: поради відомого психолога
Годувати багато, і всіх їх друзів теж. Ці тіла ростуть і розвиваються з неймовірною швидкістю, а для цього потрібне паливо. Вони, звичайно, воліють «заправлятися» солодощами та гідрогенізованими жирами й всяким таким іншим. Коли їх друзі будуть знати, що у вашому будинку їх нагодують, вони будуть просити ваших дітей про запрошення. Це дозволить вам не тільки познайомитися з їхніми друзями та дізнатися їх ближче, але і наглядати за підлітками. Нехай ваш будинок буде будинком веселощів: поставте в ньому стіл для пінг-понгу, новітню ігрову приставку, придбайте басейн або повісьте баскетбольну корзину. Повірте, інвестиції варті того.
Коли живеш з підлітком, то на очі постійно попадається то рюкзак, що валяється на підлозі, то одяг, що по кімнаті розкиданий. Але перш, ніж відкрити рот і заволати на дітей, постарайтеся подивитися на речі з їхнього боку. Спочатку дізнайтеся, як пройшов їх день. Можливо, діти засмучені якоюсь подією і їм треба зібратися з духом якийсь час, щоб розповісти вам про це. Можливо, на них навалилася втома від цього нескінченного дорослішання, навчання, роботи та гормональних вибухів. Якщо ви, не розібравшись, накричите на них, то діти не відкриються вам. Залиште ці дрібниці осторонь і обійміть вашу велику спітнілу дитину. Поговоріть з нею про її світ: що вона робила, що вона хоче робити, про що мріє. І тільки після цього попросіть прибрати рюкзак або скласти речі на місце.
Постарайтеся не душити їх наглядом і повчаннями, дайте їм простір, щоб дихати. І тоді станеться щось чарівне: діти відкриють вам свої серця і будуть любити вас так сильно, що ви цього собі просто не уявляєте.
Моя дитина
За матеріалами Освіта нова
Дуже часто батьки у своєму прагненні навчити дитину читати якнайшвидше, припускаються низки помилок, самі цього не підозрюючи. Які саме та як їх уникнути? Докладніше – далі.
Фізіологи та провідні логопеди й дефектологи сходяться на думці, що оптимальний період для початку навчання читанню – з 5 до 6 років. Раніше нервова система дитина та мозкові структури, що беруть участь у процесі читання, ще не досить готові. Передчасне навчання не принесе настільки чудових результатів, як можуть думати батьки. Не потрібно квапитися! Тим паче дитина, яка дозріла до читання, буде активніше цікавитися буквами, як їх скласти у склади, а зусиль на те, щоб навчитися, буде витрачено менше.
Дитина має навчитися чітко розпізнавати звуки на слух. Навчитися визначати місце того чи іншого звука в слові (початок, середина, кінець). Далі слід розповісти, як слово ділиться на склади і так далі.
Якщо дитина не вимовляє усіх звуків правильно («л» замість «р», «с» замість «ш»), це поглибить порушення фонематичного слуху дитини, адже на той момент правильно вимовити звук вона не може. У майбутньому це може призвести до помилок у письмі. Тому врахуйте, що до початку навчання читанню дитина має мати досконале «звуковимовлення» або хоча б слідкуйте за тим, щоб дитина не заміняла один звук іншим.
Головна помилка, якої припускаються батьки, – називання букви не у формі звукового аналога, а так, як вона звучить в алфавіті («бе», «ем», «ес», «ша» і т. д.). Дитина запам’ятовує, що та чи інша буква позначається саме так. Хоча насправді «бе» – це два звуки («б» + «е»), а не просто «б», і дитина надалі буде читати й навіть писати саме «бе», а не «б». Таким чином звичне слово «мама» буде звучати для дитини як «емаема». Вивчаючи букви, потрібно вимовляти «б», а не «бе», «ш», а не «ша» і так далі.
Для цього достатньо пройти всього кілька голосних («а», «о», «е», а «і» – краще відкласти, адже вона дає м’якість). Починайте зі складів, що складаються з двох голосних («ау», «уа»), а далі переходьте до складів з приголосними.
Не допускайте ситуації, коли дитина спочатку читає одну букву («а»), далі другу («м»), а потім повторює склад цілком. Вчіть її відразу читати «ам», а не «а» + «м».
Порядок проходження букв має бути саме таким, як ми описали вище. Почати слід з простих голосних та приголосних (ті, які легко вимовляються). Якщо ж у букварі букви представлені в алфавітному порядку, складове читання буде ускладнене.
Як тільки ви познайомили дитину з тією чи іншою літерою, покажіть письмовий зразок, щоб вона її запам’ятала, а в ідеалі ще й навчилася писати.
Слідкуйте за тим, щоб оптичний образ букви дитина добре запам’ятала (як писати, в який бік дивиться буква). Для цього можна попросити дитину не просто написати літеру, а зліпити її з пластиліну або знайти предмет, який схожий на цю букву, впізнати букву у тому чи іншому слові.
Це також одна із помилок. Коли ви квапите дитину, підганяєте її, можете не помітити, що втрачається смислове навантаження (дитина намагається прочитати швидше, “ковтає” закінчення та не розуміє те, що щойно прочитала). Після того як дитина прочитає кілька слів, перепитайте, що вона зрозуміла та чи зрозуміла взагалі, чи усі слова їй знайомі. Тобто читання має бути осмисленим процесом.