Деякі педагоги бідкаються: «Колись учні були іншими», «Діти сьогодні зіпсовані, жодної поваги до вчителя!» Чи справді це так? Що таке повага та чому трапляється так, що учні справді не шанують своїх педагогів?
ПОВАГА – це одна з найважливіших вимог моральності, що передбачає таке ставлення до людей, яке демонструє визнання гідності особистості. Це основа гідних взаємин та почуття, яке потребує мотивації, вимагає постійного підтвердження, що воно виникло не дарма.
Повага – це те, що буває лише взаємним, те, що не можна отримати з допомогою погроз, шантажу чи кулаків. Залякуючи, ми можемо викликати в інших людей лише злість, страх, біль, ненависть чи сором. А в основі поваги лежить визнання рівності та права кожної людини на свободу, особисту думку та розвиток.
ФУНДАМЕНТ. Коли ми говоримо про основи поваги, то зазвичай маємо на увазі:
1 особливості особистості: гідність, етика, тактовність, ввічливість, характер та інтелект;
2 соціальну роль: посаду та статус у суспільстві;
3 ієрархію, яка передбачає виникнення поваги «автоматично».
Саме у третьому пункті криється наріжний камінь конфлікту між учителями, учнями та батьками. У той час як одні вважають, що професія та посада вчителя передбачає автоматичну повагу та визнання авторитету, інші вважають, що її спочатку треба «заслужити», а далі своєю поведінкою, ставленням та професійністю постійно підтверджувати.
ЧОМУ НЕ ПОВАЖАЮТЬ? Є щонайменше 7 причин відсутності поваги до вчителя.
1 Подвійні стандарти та лицемірство.Коли на словах вчитель каже одне, а чинить та транслює зовсім інше. І це проблема не лише школи, а й будь-якого колективу.
2 Синдром рожевих окулярів.Педагоги, які вважають, що усі учні будуть розумними, вихованими та слухняними, а їхні батьки будуть виконувати усі настанови, дуже помиляються. Так не буває. Слід усвідомити, що учні та батьки нічого школі не винні, а завдання вчителя – зробити так, щоб учням було цікаво і вони прагнули знань.
3 Образи. Ображаючи учнів, підвищуючи на них голос та караючи, педагог не викличне повагу.
4 Відсутність контакту та зворотного зв’язку. Педагог, який не чує учнів та не вміє тримати увагу аудиторії, не зможе втримати інтерес і заслужити повагу. Робота з учнями – це постійний процес.
5 Зверхність, або так званий синдром «Тому що я так кажу». Будувати взаємини з класом на такій основі – не дуже вдалий старт. Це модель поведінки «великого боса», і у даному випадку він не зовсім ефективний. Хоча важливо не дійти і до іншої крайності – панібратства.
6 Переконаність у своїй абсолютній правоті. Навіть якщо ви педагог – це не означає, що ви знаєте все.
7 Невміння визнавати свої помилки. Чесність та сміливість визнати, що ти був неправий або чогось не знаєш, підлітки гідно оцінять.
У педагогічному процесі діє золоте правило: даруйте повагу самі, цінуйте своїх учнів – і це принесе результати.
За матеріалами Pedsovet