Поети-неокласики: Максим Рильський та Микола Зеров

Неокласиками називали себе митці, які намагалися брати приклад з літератури минулих епох, піднімали у своїх творах філософські питання замість злободенних суспільно-політичних, використовували класичні теми та сюжети, міфологічні мотиви та образи, характерні для античної літератури. До неокласиків належали Микола Зеров, Максим Рильський, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен (Освальд Бургардт).

Пропоную продивитися два невеличкі відео про Максима Рильського та Миколу Зерова, а потім ознайомитися з їхніми поезіями та аналізом.

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п’яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б’ється, як в огні,

І вид пречистої надії

Стоїть у синій глибині.

Клянусь тобі, веселий світе,

Клянусь тобі, моє дитя,

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги.

Вірш Максима Рильського належить до філософської лірики. У поезії наявний провідний мотив молодечого оптимізму, піднесеного настрою; це відчуття, притаманне молодій людині, перед якою відкриті всі шляхи. Поет використовує анафори (повтори сполучників “і” на початку віршових рядків, повтори слова “клянусь”), риторичні звертання (Клянусь тобі, веселий світе, // Клянусь тобі, моє дитя…), епітети (щасливі води).

Київ – традиція

Ніхто твоїх не заперечить прав.

Так, перший світ осяв твої висоти,

До тебе тислись войовничі готи,

І Данпарштадт із пущі виглядав.

Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав

Щербив меча об Золоті ворота,

Про тебе теревені плів Ляссота І Левассер

Бонплан байки складав.

І в наші дні зберіг ти чар-отруту:

В тобі розбили табір аспанфути —

Кують, і мелють, і дивують світ.

Тут і Тичина, голосний і юний,

Животворив душею давній міт

І “Плуга” вів у сонячні комуни.

У поезії Микола Зеров розкрив історію стародавнього Києва від найдавніших часів до сьогодення. Вірш належить до громадянської лірики. Головна думка – возвеличення краси Києва, утвердження його багатої історії та духовності.Автор використовує різноманітні художні засоби: іронію (і в наші дні зберіг ти чар-отруту; // в тобі розбили табір аспанфути; // кують, і мелють, і дивують світ), епітети (Тичина, голосний і юний; войовничі готи), метафори (Животворив душею давній міт // І “Плуга” вів у сонячні комуни).

Слід звернути увагу на жанрову форму вірша – це сонет, тобто поезія, яка складається з двох катренів (чотиривіршів) і двох терцетів (тривіршів).

Для повного розуміння змісту вірша слід розібратися, що означають ужиті в ньому слова.

• Готи — германські племена, які у III ст. панували в Північному Причорномор’ї, утворивши тут Готську державу – Гетику. Готські завойовники дійшли до кордонів Римської імперії, проливаючи кров і спустошуючи все на своєму шляху. 376 року готи були розгромлені кочовими племенами гунів.

• Данпарштадт (“Дніпрове місто”, за іншою версією “місто Донара — бога грому і війни”) – столиця Остготського королівства (ІІІ – ІV ст.), саме племена готів дали найбільшій річці України її сучасну назву Данпар (чи Данапр), зруйноване гунами 375 року.

• Нормани — вихідці з країн Скандинавії. На Русі їх називали варягами. Норманські князі з бойовими дружинами служили слов’янам та очолили династію.

• Болеслав I Хоробрий (967—1025) ― польський король, що 1018 р. захопив Київ

• Лясота Еріх (бл. 1550—1616) — австрійський дипломат, написав “Щоденник”, де містяться відомості про Україну

• Левассер Боплан (бл. 1600—1673) — французький інженер на польській службі, автор “Опису України” (1650 р.).

• Аспанфути – члени київської Асоціації панфутуристів (початок ХХ століття).