Поговоримо про батьків учнів, з якими доводилося спілкуватися кожному вчителю
Доля вчителя непроста: треба не лише піклуватися про учнів, а ще й контактувати з їхніми батьками. А це не завжди легко! Тим більше, що батьки бувають дуже різні. Вони можуть дратувати, псувати нерви та навіть викликати бажання піти зі школи. Але ж ви – мудрий педагог, який може впоратися будь з чим, чи не так? Треба лише правильно класифікувати небезпеку! Якими ж вони бувають, ці неординарні люди, які є батьками ваших учнів?
Їхня дитина особлива і крапка. А ще вона геніальна, розумна і просто чудова. Як можна не бути від неї у захваті? Тож і всю увагу вчитель має приділяти лише їй. А от правил, а тим більше вимог, просто не має бути. Що, у класі є інші діти? Але ж вони не особливі.
Діти таких батьків вчаться на відмінно, читають безліч книжок, відвідують одразу декілька гуртків і, здається, зовсім не відпочивають. Дитина має всім навколо довести, що вона найрозумніша та найуспішніша, а от права на помилку в неї немає. Кожна, навіть незначна, невдача, сприймається батьками як трагедія всесвітнього масштабу. В якій, до речі, будуть винні вчителі.
Саме вони зазвичай стають на чолі батьківських комітетів та є ініціаторами змін у класі. Вони постійно фонтанують ідеями, пропонуючи то зробити позачерговий ремонт у кабінеті, то майже не щотижня домовляючись про екскурсії. З одного боку активісти це добре, але з іншого – їх забагато. Вони постійно надокучають батькам інших дітей та запросто можуть подзвонити вчителю рано вранці на вихідних, бо вигадали щось надзвичайно цікаве.
Вони, звісно, в дитини є, але водночас їх ніде нема. Вони не приходять на батьківські збори та лише зрідка відповідають на телефонні дзвінки. Є у цій категорії ті, кому зовсім все одно – вони передали дитину школі і цілком цим задоволені, а є й ті, які просто не хочуть перенапружуватися. На жаль, у цьому випадку перевиховання неможливе.
Вони не просять уваги до своєї дитини, вони її відверто вимагають, постійно приходячи до вчителя. На їх думку, педагог винний буквально у всьому: він погано ставиться до дитини, гримає на неї, занижує оцінки та ще бо зна що. Найчастіше причини вигадані, але це не заважає батькам вчинити грандіозний скандал. Навіщо? Бо хочеться більше уваги.
Як вести уроки, що має бути в програмі, як вчитель має спілкуватися з класом – ці батьки знають все. І звісно, краще за вас. Вони прискіпливо спостерігають за кожним кроком вчителя та шукають у його діях негатив. А як відомо, хто шукає, той завжди знайде. Тож потім починаються спроби повчати педагога та змусити його робити так, як здається за краще батькам. Якщо вчитель не піддається, такі батьки охоче починають повчати вже адміністрацію школи.
У школі інколи трапляються інциденти, більшість з яких не вартує навіть уваги. Проте ці батьки так не вважають. Дитина спіткнулася чи її легенько штовхнули? А може вона отримала оцінку «добре» замість «відмінно»? Жах! Такі батьки будуть драматично заламувати руки, кричати, плакати – все що завгодно. При цьому ні на вчителя, ні на саму «постраждалу» дитину вони не звертають особливої уваги. В них спектакль!
Стався конфлікт чи банальне непорозуміння? Діти не можуть порозумітися, батьківський комітет працює неналежним чином, у когось з учнів зник олівець? Про це терміново мають знати всі найвищі інстанції! І навіть не директор чи керівник райвно, а одразу Міністр. А ще треба звернутися на телебачення та написати у соцмережі. Спочатку поговорити з дітьми, вчителем та іншими батьками? Ні, не чули.
Такі батьки бачать у вчителях не наставника дитини, а свого робітника. Вони діють за принципом «я сплачую податки – мені всі винні». Зрозуміти, що перед ним не підлеглий, а рівний партнер, таким людям не вдається.
Вчителям, яким доводиться зіштовхуватися з такими батьками, можна лише поспівчувати та побажати терпіння та витримки. І наснаги.
Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok