Леся Українка дала своєму твору жанрове визначення драми-феєрії, тим самим наголошуючи на незвичайності змальованих у ній подій. Сучасні літературознавці, втім, уважають, що це проблемно-філософська драматична поема.
Літературний рід, до якого належить “Лісова пісня”, – драма. Темою твору є взаємини людини та природи, а ідеєю – оспівування краси людських стосунків та сили кохання.
Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом та дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.
Дійові особи твору:
Мавка
Лісовик
Перелесник
Водяник
Русалка Польова
“Той, що греблі рве”
“Той, що в скалі сидить”
Злидні
Потерчата
Доля
Лукаш
мати Лукаша
дядько Лев
Килина
діти Килини
хлопчик
Композиція твору:
Наявні три дії, кожна з яких відповідає певній порі року: весні, яка символізує зародження кохання між Мавкою та Лукашем; літу, коли кохання між ними еволюціонує та поступово починає згасати; пізній осені, коли Лукаш остаточно забуває про свою кохану.
Експозиція: пробудження навесні лісових мешканців.
Зав’язка: Лукаш хоче надрізати ножем березу. щоб сточити сік, Мавка зупиняє його.
Розвиток подій: Лукаш грає на сопілці; Мавка закохується в нього; зустрічі Мавки та Лукаша в лісі; починаються жнива, Лукашева мати гримає на Мавку; з’являється Килина, яка через свою працю подобається матері; Лукаш забуває про Мавку; Мавку забирає Марище — “Той, хто в скалі сидить”; Лісовик перетворює Лукаша на вовка; родину Лукаша обступають Злидні; кохання Мавки повертає Лукашеві людську подобу, він повертається до своєї родини; Мавка перетворюється на вербу; син Килини вирізає з верби сопілку, і вона промовляє голосом Мавки
Кульмінація: Килина хоче зрубати вербу, але Перелесник охоплює її вогнем. Разом із вербою згоряє й хата.
Розв’язка: Килина, її діти, матір йдуть до села. Лукаш залишається в зимовому лісі, де поступово замерзає.
ПРОЛОГ
Змальовується предковічний ліс на Волині навесні. Лісові мешканці прокидаються після зимового сну.
ДІЯ 1.
З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш. Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої
повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика
кошіль (торба) на широкому ремені.
Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.
Лукаш бажає вирізати для себе сопілку. Дядько Лев шукає місце, де можна ловити рибу та будувати хату на літо. Лісовик так характеризує дядька Лева:
То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі,
а він нам приятель. То він на жарт
осикою та терличем лякає.
Люблю старого. Таж якби не він,
давно б уже не стало сього дуба,
що стільки бачив наших рад, і танців,
і лісових великих таємниць.
Вже німці міряли його, навколо
втрьох постававши, обсягли руками —
і ледве що стікло. Давали гроші —
таляри биті, людям дуже милі,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба він повік не дасть рубати.
Тоді ж і я на бороду заклявся,
що дядько Лев і вся його рідня
повік безпечні будуть в сьому лісі.
Лукаш починає грати на сопілці. Звуки його музики розбуджують Мавку. Вона зацікавлюється Лукашем, хоча Лісовик її остерігає:
…минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш — і пропала воля!
Мавка не йме йому віри. Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку. Так і відбувається їхнє знайомство. Лукаш починає грати на сопілці, Мавка слухає. Між ними зароджується кохання.
Мавка:
Візьму собі твою співочу душу,
а серденько словами зачарую…
Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!
ДІЯ 2
Пізнє літо. На галявині біля дуба вже збудовано хату. З хати виходить мати Лукаша і починає сварити його за гру на сопілці замість виконання роботи і за спілкування з Мавкою. З розмови Лукаша з матір’ю стає очевидним, що Мавка насправді дуже допомогла їм: як вона глядить корів, то більше дають набілу; носила вона нам дерева; умаїла квітками попідвіконню — любо подивитись.
Дядько лев заступається за Мавку, але мати продовжує її сварити. Потім дає їй завдання – жати поле. Лукаш також починає розмовляти з Мавкою, постійно обертаючись на матір: Вони вже й так тебе все називають
накидачем…
Мавка знехотя починає жати, але з пшениці вискакує русалка Польова і благає Мавку не нівечити її красу. Мавка врізає собі руку серпом. У цей час до хати підходить Килина – вдова з села. Мати починає кричати на Мавку, Килина ж бере серп і вправно починає жати. До неї приєднується Лукаш. Вони жартують, забувши про Мавку.
Мавка сумує. Лісовик каже, що вона зрадила саму себе, зауважуючи:
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
«Той, що в скалі сидить» хоче забрати Мавку з собою, проте вона відповідає йому:
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
У цей час до хати йде Лукаш, бачить змарнілу, втомлену Мавку, відсахується від неї і кричить до матері:
Готуйте, мамо, хліб для старостів, —
Я взавтра засилаюсь до Килини!
Вражена зрадою Лукаша, Мавка кидається до «Того, хто в скалі сидить». Він забирає її з собою.
ДІЯ 3
Ніч пізньої осені. До Лукашевої хати підходить змучена, знесилена Мавка. З Розмови між Мавкою та Лісовиком стає зрозуміло, що Лісовик перетворив Лукаша на вовкулаку, але Мавка не змогла пережити того, що її коханий страждає, – вона вирвалася на волю від Марища і врятувала Лукаша, і він знову став людиною.
Із розмови з Куцем Мавка дізнається, що дядько Лев умер, а дуб, який він заприсягся оберігати, Килина дозволила зрубати.
З вікна чується сварка Килина та матері Лукаша. Килина бачить Мавку на порозі хати, проклинає її, Мавка перетворюється на вербу. Син Килини вирізає з верби-Мавки сопілку.
З лісу повертається Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки. Килина накидається на нього з докорами. Лукаш відповідає їй так само, питаючи про дуба, від якого залишився тільки пень.
Син Килини просить Лукаша заграти на сопілці. Лукаш починає грати, але з неї доноситься голос Мавки:
“Як солодко грає,
як глибоко крає,
розтинає мені груди, серденько виймає…”
Килина хоче зрубати вербу, але Перелесник охоплює вербу вогнем, а разом з нею згоряє й хата. Мати, Килина, діти складають врятоване добро на віз та повертаються до села, везучи з собою злиднів.
Лукаш залишається в лісі. Награючи на сопілці, він бачить прозору постать Мавки і з жалем дивиться на неї.
Л у к а ш
Се ти?.. Ти упирицею прийшла,
щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!
(Розкриває груди).
Живи моєю кров’ю! Так і треба,
бо я тебе занапастив…
М а в к а
Ні, милий,
ти душу дав мені, як гострий ніж
дає вербовій тихій гілці голос.
Л у к а ш
Я душу дав тобі? А тіло збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на неї).
М а в к а
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю!
Варто виконати вправу:
До кожного з питань можуе бути одна або кілька правильних відповідей.
Tagged on: Леся Українка твори тести