33 думки про вчителя (із книги Бориса Жебровського «Сам собі думаю»)

1) Професія від Бога одна — Учитель. Усі інші — від учителя.

2) Учитель — не професія, це — доля.

3) Останнім у суспільстві втрачає сором учитель. Після цього воно перестає бути цивілізованим.

4) Найсамотніша людина у класі — вчитель.

5) Учительська заробітна платня — це маленька винагорода за професійну шкідливість. А де сама зарплата?

6) Навіть у найважчі часи вчитель має залишатися оптимістом.

7) Найвища мета вчителя — врятувати мрію учня.

Школа тримається не на трьох китах, а на одному верблюді.

9) Людина, яка обрала професію вчителя, схожа на самогубця.

10) Колись перед учителем знімали капелюха, тепер він змушений усім кланятись.

11) Учитель нічого не виробляє, крім майбутнього.

12) Найважче для вчителя — обрати собі нове життя після останнього для нього дзвінка.

13) Що не вигадали б у міністерстві — у клас заходить учитель.

14) Жодні технології не змінять основного: вчитель повинен заходити до класу з усмішкою і кожен урок починати по-новому.

15) Якщо ми хочемо, щоб учитель любив учня, необхідно, щоб хтось любив учителя!

16) Якщо навчатися потрібно для того, щоб добре жити, то всі вчителі — неуки.

17) За освіту відповідає вчитель, за її відсутність — міністерство.

18) Чим відрізняється циркова конячка від учителя? Конячку ганяють по колу, а вчителя туди-сюди.

19) Людину, яка все життя виконує домашні завдання, називають учителем.

20) Учитель має бути не вказівним знаком на дорозі, а попутником для дітей.

21) Майстерність учителя історії — як не збрехати під час вивчення неправди.

22) Бути сучасним учителем — означає вміти формулювати нові запитання.

23) Справжній учитель той, хто, знаючи старе, навчає нового.

24) На вчителів потрібно відбирати тих, хто народився «наперед», тобто «на завтра». А навчати їх повинні ті, хто народився «на післязавтра».

25) Учитель має стати другом учневі. Клас — це вже не стіл і парти, це місце, де має народжуватися Думка, де один одного поважають і люблять. Жодні технології, прилади і методи не замінять теплого слова, співчутливого погляду і дружнього потиску руки.

26) Кожен випускний клас для вчителя — ще одне прожите життя. І так важко починати нове.

27) Учитель — «той, хто зберігає тепло».

28) Учитель — один, а помилки різні.

29) Якщо у школі серед учителів буде хоча б одна висока і чиста особистість — для дитячої душі цього достатньо.

30) Учитель, здатний усміхатися, і є професіоналом.

31) Не йдіть до школи, якщо не любите дітей.

32) У вчителя одна надія — учні.

33) Потрібна стаття в Кримінальному кодексі, яка передбачала б прилюдне покарання за моральне, матеріальне і психологічне приниження вчителя. Стосується керівників усіх рівнів. Приниження вчителя — нанесення шкоди суспільству. За це треба карати.

Оцінювання в НУШ

Нова українська школа передбачає цілком новий підхід до оцінювання. Які види оцінювання навчальних досягнень учнів є в базовій середній освіті? Що підлягає оцінюванню та як часто потрібно його здійснювати? Ірина Старагіна, експертка курсу «НУШ: Базова середня освіта» пояснює все про формувальне та підсумкове оцінювання за стандартами НУШ.

Які види оцінювання навчальних досягнень учнів є в базовій середній освіті?

У Державному стандарті базової середньої освіти в пункті 27 зазначено:

«У базовій загальній середній освіті передбачено такі види оцінювання:

• поточне та формувальне оцінювання з метою відстеження особистісного розвитку учнів, їхнього навчального поступу, процесу здобуття навчального досвіду як основи компетентності для розроблення індивідуальної освітньої траєкторії учнів;

• підсумкове оцінювання, під час якого результати навчання здобувачів освіти співвідносяться з обов’язковими результатами, визначеними цим Державним стандартом».

Слід зазначити, що використання двох термінів «поточне» і «формувальне» з визначеною тією самою метою для них робить таку подвійну термінологію надлишковою. Говорячи про види оцінювання в НУШ, достатньо використовувати лише терміни формувальне та підсумкове оцінювання.

Яка різниця між формувальним та підсумковим оцінюванням?

У підсумковому оцінюванні суб’єктом оцінювання виступає вчитель. Саме педагог розробляє (або запозичує в готовому вигляді в інших авторів з дотриманням вимог академічної доброчесності) і використовує інструменти оцінювання (види робіт, критерії, шкали) для встановлення якості результатів навчання.

У формувальному оцінюванні вчитель втрачає свою монополію на оцінювання. Безумовно, педагоги здійснюють формувальне оцінювання, але взаємооцінювання та самооцінювання робить учнів також суб’єктами оцінювання. Це означає, що у формувальному оцінюванні інструменти оцінювання мають розроблятися учнями у співпраці з педагогом і застосуватися щодо робіт одне одного або власної роботи. У першу чергу це стосується критеріїв оцінювання, за якими учні перевіряють усні або письмові роботи. Але в процесі навчання можуть бути і такі навчальні ситуації, коли учні в співпраці з педагогом добирають завдання одне для одного з певного виду роботи, які потім підлягають оцінюванню самими ж дітьми за певними критеріями.

Що підлягає оцінюванню?

Об’єктом формувального оцінювання є особистісний розвиток учнів, їхній навчальний поступ, процес здобуття навчального досвіду як основи компетентності (зокрема, опанування наскрізних умінь, визначених у Державному стандарті базової середньої освіти).

Об’єктом підсумкового оцінювання є результати навчання здобувачів освіти у співвідношенні з обов’язковими результатами, визначеними Державним стандартом базової середньої освіти.

Як часто слід проводити оцінювання?

У контексті компетентнісного підходу формувальне оцінювання відбувається постійно, на кожному уроці і під час позаурочної навчальної діяльності (проєктна діяльність, виконання домашнього завдання) у різних формах (оцінювання вчителем, взаємооцінювання, самооцінювання). Формувальне оцінювання відбиває реальний учнівський навчальний досвід, який можна фіксувати через спостереження, приклади дитячих робіт, портфоліо.

Підсумкове оцінювання здійснюється періодично. У Методичних рекомендаціях щодо оцінювання навчальних досягнень учнів 5–6-х класів, які здобувають освіту відповідно до нового Державного стандарту базової середньої освіти (наказ № 289 від 1 квітня 2022 року) запропоновано здійснювати тематичне, семестрове і річне підсумкове оцінювання.

Що таке щоденник спостережень та для чого він потрібен?

Щоденник спостережень не є регламентованим документом і його розробляє педагог на власний розсуд. Для вчителя це зручний інструмент для формувального оцінювання. Сторінки такого щоденника не обов’язково мають бути стандартизованими. Він може мати паперовий або електронний формат. Педагог сам встановлює значення символів, які використовує для позначення рівнів активності дитини на уроці, залученість учнів до самооцінювання та взаємооцінювання. Взаємооцінювання має потужний навчальний потенціал для учнів, якщо вони мають змогу обговорити в парі результати оцінювання, знайти і навести аргументи на захист своєї думки. Учитель має бути уважним до таких учнівських обговорень і фіксувати у своєму щоденнику, які пари не долучилися до обговорення або не дійшли згоди і порозуміння у своїй дискусії. Надалі варто змінювати учасників взаємооцінювання або самому брати участь в обговоренні.

Щоденник спостережень потрібен, адже на сторінках класного журналу вчитель має позначати лише власні оцінки (рівні або бали). Тоді як у щоденнику спостережень варто відображати результати самооцінювання та взаємооцінювання учнів.

Учитель сам визначає, до яких очікуваних результатів навчання буде прикута його увага та увага учнів на певному уроці. Фіксуючи такі результати навчання на сторінці щоденника спостережень, педагог одночасно може визначати, з якою групою загальних результатів навчання з Державного стандарту базової середньої освіти співвідноситься той чи той результат.

Наприклад, якщо на уроці з інтегрованого мовно-літературного курсу заплановано перегляд і обговорення медіатексту з метою виявлення і відтворення прихованого змісту повідомлення, то педагог може позначити в дужках індекс групи зі Стандарту [МОВ 1] або навіть і сам загальний результат «Сприймає усну інформацію» [МОВ 1.1]. У такий спосіб оцінювання груп загальних результатів для педагога постане як завдання не тільки в кінці семестру, а й протягом усього семестру у своєму щоденнику він накопичуватиме інформацію про стан речей.

Окрім щоденника спостережень для обговорення з учнем навчального поступу важливу роль відіграє учнівське портфоліо. Тут можуть зберігатися бланки із самооцінювання та взаємооцінювання, або роботи, виконані на окремих аркушах із зафіксованим самооцінюванням або взаємооцінюванням за певними критеріями.

Які можливості мають заклади освіти в розбудові системи оцінювання?

Академічна автономія закладу освіти, серед іншого, передбачає організацію внутрішньої системи забезпечення якості освіти та системи оцінювання. У Методичних рекомендаціях щодо оцінювання навчальних досягнень учнів 5–6-х класів, які здобувають освіту відповідно до нового Державного стандарту базової середньої освіти (наказ № 289 від 1 квітня 2022 року) закладам освіти пропонують низку можливостей для реалізації права на академічну автономію.

Які рішення має ухвалити заклад освіти?

• За вибором закладу оцінювання може здійснюватися за системою оцінювання, визначеною законодавством, або за власною шкалою. Якщо школа використовує власну шкалу, то має визначити правила переведення загальної оцінки результатів навчання семестрового та річного оцінювання до системи, визначеної законодавством, для виставлення у свідоцтві досягнень.

• За рішенням педагогічної ради (за потреби) заклад освіти може визначити адаптаційний період, упродовж якого не здійснюється поточне і тематичне оцінювання.

• Педагогічні колективи можуть виробляти власні способи спостереження за розвитком наскрізних умінь і застосовувати також вербальні характеристики замість позначки у свідоцтві досягнень.

• За рішенням педагогічної ради заклад освіти може відмовитися від підсумкового оцінювання навчальних досягнень учнів із предметів освітніх галузей «Мистецтво», «Соціальна та здоров’язбережувальна», «Фізична культура» або визначити власну шкалу оцінювання.

• Заклади освіти мають право на свободу вибору форм, змісту та способів оцінювання за рішенням педагогічної ради.

• Критерії оцінювання за предметами або освітніми галузями розробляють відповідно до загальних критеріїв оцінювання з урахуванням характеристик груп загальних результатів відповідної галузі.

За якою шкалою здійснювати оцінювання навчальних досягнень учнів?

Під час формувального оцінювання можна застосовувати різні шкали:

• дворівнева словесна: Так/Ні;

• трирівнева словесна: Важко/Складно визначитися/Легко;

• чотирирівнева словесна: Ніколи/Рідко/Майже завжди/Завжди;

• 5-, 10-, 12-бальна шкала.

Якщо рівневі словесні шкали в назві рівнів пропонують критерії їх визначення, то застосування бальної шкали потребує додаткового тлумачення критеріїв для встановлення кількості балів.

Під час підсумкового оцінювання використовується:

• чотирирівнева шкала: початковий рівень/середній рівень/достатній рівень/високий рівень;

• дванадцятибальна шкала.

Навчальний заклад може використовувати в підсумковому оцінюванні власну шкалу, але для річного оцінювання має переводити власну шкалу у дванадцятибальну.

Чим свідоцтво навчальних досягнень відрізняється від табеля навчальних досягнень попередніх років?

Зміни в оцінюванні знаходять відображення і на рівні ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах. Раніше був табель навчальних досягнень. У ньому був перелік навчальних предметів інваріантної та варіативної складових і бали за кожний семестр, рік, навчальну практику та державну підсумкову атестацію. У НУШ табель навчальних досягнень замінили на свідоцтво навчальних досягнень. Табель був документом щодо підсумкового оцінювання. А от свідоцтво навчальних досягнень є документом щодо двох видів оцінювання: формувального оцінювання особистісних досягнень і підсумкового оцінювання навчальних результатів. На відміну від табеля свідоцтво навчальних досягнень має дві частини:

• перша частина — це перелік особистісних досягнень (зокрема, у частині наскрізних умінь);

• друга частина — перелік навчальних предметів і інтегрованих курсів.

При цьому, якщо в першій частині перелік наскрізних умінь є фіксованим, то перелік предметів та інтегрованих курсів у другій частині — змінний на рівні кожного навчального закладу освіти відповідно до освітньої програми самого навчального закладу. Крім цього, на відміну від табеля, де за кожен предмет учитель виставляв бал, у свідоцтві досягнень педагог вказує оцінку щодо кожної групи загальних результатів навчання. Зробити це можна як за допомогою перших літер назв рівнів: «В» (високий), «Д» (достатній), «С» (середній), «П» (початковий), так і за допомогою балів.

Григорій Сковорода - учителям

Освіторія

3 грудня святкуємо день народження Григорія Сковороди. У шкільних підручниках його змальовують як аскета, відлюдника і моралізатора. Насправді ж Сковорода був блогером, приватним репетитором та коучем-фрілансером. Не вірите? Ми готові це довести: зібрали 7 фактів з його життя та цитати-поради сучасним вчителям та батькам.

Сковорода — учень-індиго

Григорій народився в козацькій родині, де дбали про освіту дітей: його старший брат Степан навчався в Польщі, а Григорія в 7 років віддали в початкову дяківську школу. Сьогодні таку дитину назвали б «індиго»: окрім шкільної науки малий Григорій мав багато «гуртків» — навчався музичної грамоти та гри на інструментах, був солістом у церковному хорі. До Києво-Могилянської академії вступив, коли йому було 16 років, і опанував тут 5 іноземних мов. Згодом Сковорода у своїх листах до Михайла Ковалинського дасть йому поради, як досягти успіхів у навчанні: «Вони такі: знання грецької і римської літератури, яке дається нічними заняттями, втеча від юрби і мирських справ, зневага до багатства, піст і помірність, коротше — зневажання плоті, щоб здобути дух».

Сковорода — студент-хіпстер

У Києво-Могилянській академії Григорій Сковорода навчався з перервами протягом 10 років. Проте так і не отримав диплом про вищу освіту. Річ у тім, що він найбільше цінував власну свободу і брав участь, як би ми сьогодні сказали, у багатьох проєктах. Філософські студії йому довелося перервати на кілька років, щоб співати у придворній царській хоровій капелі. Як і годиться справжньому хіпстеру, Сковорода зневажав високі титули і посади. За переказами, він зверхньо і самовпевнено відповів імператриці Катерині II, коли та запитала, чому він їй не вклонився: «Не бажав я тебе бачити, ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, якщо я перед тобою удвоє зігнуся?»

Сковорода — вчитель-змінотворець

Кар’єру педагога Сковорода розпочав у колегіумі в Переяславі — тут він викладав поетику. Але робив це за власною програмою, нехтуючи усталеними методами, тож невдовзі його звільнили. Ще в середині 18-го століття Сковорода застосовував принцип «вербальних оцінок» — ставив учням не бали, а писав короткий фідбек на кшталт «справжнє безглуздя» або «досить гострий», «зрозумілий». Попри відверті коментарі Сковороди, студенти його дуже любили та поважали. Викладаючи пізніше у Харківській колегії, Сковорода запрошував студентів до себе додому, був з ними у дружніх стосунках. У своїй педагогіці спирався на принцип природності. Казав так: «Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила… Учитель і лікар — не лікар і вчитель, а тільки служитель природи».

Сковорода — новатор профорієнтації

Сковорода найбільше відомий нам своєю філософією «сродної праці». Ця ідея була бунтівна і новаторська для його часу, адже батьки споконвіку вважали, що знають краще за дітей, який фах престижний і успішний. Філософ наполягав: слід робити в житті те, що приносить людині радість і щастя. «Цілком мертва людська душа, яка не вдалася до свого природного діла… Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Шкода, що батьки не карбують цього на серці своїм синам. Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі».

Сковорода — чайлдфрі

Григорій Сковорода свідомо вирішив не пов’язувати себе шлюбом та родинними обов’язками. Кажуть, він навіть втік з-під вінця в день свого одруження. Правда це чи ні, однак Сковорода мав дуже глибоке розуміння виховання дітей. Сучасним батькам Сковорода радить: «Є два головних батьківських обов’язки: благо родити і благо навчити». Роль батьків філософ метафорично порівнює з деревом та плодами: «Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться».

Сковорода — сучасний коуч

Як відомо, Григорій Сковорода мав чимало конфліктів із представниками влади й тодішніми освітніми управлінцями. Тому філософ вирішив навчати свого найкращого учня Михайла Ковалинського дистанційно. У листах до нього Сковорода дає настанови та мотивує Михайла в дусі сучасних коучів — підбадьорює, пише, що вірить у сили і талант свого учня: «Вправи через помилки ведуть нас до витонченості письма». Сковорода також спонукає Михайла мислити, а не зазубрювати науку з книжок:«Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні він і здавався бездіяльним». «Не розум із книг, а книги із розуму народилися. Хто очистив свій розум чистими роздумами про істину, той подібний до дбайливого господаря, що викопав у своєму домі джерело чистої води».

Сковорода — мандрівний блогер

У мандрах любомудр Сковорода провів понад 20 років: зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, грав на сопілці, багато писав, хоч за життя не видав жодної своєї книжки. Сьогодні ми б сказали, що він досяг вершини майндфулнесу — вмів насолоджуватися кожною миттю життя. У своїх творах саме цього і вчить кожного з нас: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

Малюнок: ЛітДвіж

У підготовці матеріалу використано листування Сковороди з Михайлом Ковалинським та уривки з книжки «Григорій Сковорода. Найкраще», Terra Incognita, 2018

Розвиток освіти в дореволюційній Груні

Олександр Сірий

У центрі Груні знаходиться Грунська середня школа, де свого часу навчалися практично всі нинішні жителі села, і мабуть для кожного з них буде цікаво знати про історію її виникнення та і взагалі про розвиток освіти у себе вдома. І чи знають сьогодні груняни, що в далекім XIX – поч XX ст тут була не одна, як зараз, а три школи, що йменувалися Народними Училищами? Та, мабуть, буде доб ре б почитати і про перших учителів, та людей, що розбудовували освіту в містечку. Ну що, заінтригу вав? Нужмо, почитайте цей мій історичний доробок.

Напам’ятаю Вам, що перший спомин про Грунь ми знаходимо в указі Польського короля Владислава III 1634 року щодо заселення «урочища Грунь». В різні часи містечко належало Станіславу Жолкевському, Миколайові Даниловичу, Миколайові Мрочковському. Документів, що розказують нам про освіту в Груні до XVIII ст. немає. Можна припустити, що освіченими людьми були на той час тут лише польські урядники та православні священики. В розвитку освіти села свого часу зіграли і такі фактори як заснування в 1653 році Скельського чоловічого монастиря і був заселений православними письменними монахами, що вийшли з правобережного з Зеславльського Михайлівського монастиря; розташування Груні на торговому шляху, що проходив з Криму до Києва, на кордоні між Росією та Польщею і тісні контакти з сусіднім слобожанським московським населенням в Охтирці, Вольному, Колонтаєві, а серед них було більш писемних людей ніж в наших краях; по-третє: під час колонізації краю в середині XVII ст до нас переселилося багато жителів правобережжя Дніпра, а з ними і дрібна безземельна литовсько-польська шляхта, серед якої були також освічені люди, які потім дали початок відомим в наших краях священицьким та старшинським грунським родам: Яновським, Шимоновським, Михайловським, Яковлєвим, Рогальським і т.д. Та все ж рівень грамотності нашого краю був вкрай низький. Так, навіть житель Груні, Зіньківський Полковник Василь Шимон був неписьменним.

Перші школи в містечку спочатку були при церквах, одразу ж після їх заснування: Успенська з 1659 року, Миколаївська 1665 рік, Воскресенська, Покровська, Трьохсвятська. Заняття тут проводилися спочатку в храмах. Так в 1748 році в ревізії (перепис) Грунської сотні ми зустрічаємо тут вже й перші школи - Воскресенську, Успенську, Покровську, Миколаївську, Трьохсвятську. Навчали дітей тут дячки. Їх називали ще «пан-бакаляр» або «пан-директор». Учитель-дяк повинен був «вести службу боголепно» та навчати дітей грамоті. Вчилися в цих школах тільки хлопчики, а також сироти. Часто при церквах жили так звані «школяры». Це були талановиті учні шкіл або сироти, яких зостав ляли жити та служити при церквах. Потім вони вже навчали селянських дітей і могли зайняти посаду паламаря, піддячого, дяка, а інколи і священиком можно було стати. Про одного такого «школяра» ми читаємо в сповідних розписах Трьохсвятської церкви в 1778 році:«…При школе живущый школникъ Іванъ Івановъ синъ Стрилковский 35 летъ, жена его Вера Трофимовна 41 годъ, дети ихъ Марко и Марко…». Ці «школяри» також як і дяки могли розходитися по світу та сами наймалися вчити дітей простого народу в селах, а іноді і в заможних сім’ях. Їх називали ще «мандрівними дяками», або як по-російські - «писчая мандрова голота

Чому ж навчали в цих перших школах?«….Обученіе обыкновенно начиналось съ «грамма тики»—букваря и затемъ изучали часословъ, псалтырь—две основныхъ богослужебныхъ книги, учили также и письму. Вотъ вся программа этой школы. Букваръ учили съ указкой и иногда нагляднымъ способомъ съ указкой и надо было викрикиватъ Азъ, Буки, Веди, Глаголь и т.д. Придумывали и позы для изображенія буквь. Дьячекъ подбоченится, выпрямится—сталь Ферть, подниметь руки вверхъ,—выходить Пси, опустить ихъ—Ща; протянотъ одну руку вверхъ, другую внизъ наоткосъ-вотъ и Херъ; опустить руки, разставитъ ноги—вотъ и Люди. Наглядность эта такъ занимала учениковъ, что она служила дома для и ихъ игрой… Неизбежными спутниками обученія вь школе были побои и телесное наказанія, безъ котораго вь то время казалась немыслимой возможность и самаго обученія».(Левъ Падалка, Приходские школы в старой Малороссіи, Кіевская старина, томъ 135, 1904,№1 стр.1-40.) Крім навчання, по суботах були так звані «суботники», себто кара за проступки. Дітей били різками або лінійками. Навчання було платним. За вивчення букваря брали 50 копійок, часослова – 2 рублі, псал тиря від 2 до 5 рублів.

Отже першими вчителями в церквах Груні були священослужителі: ієрей, дяк та паламар на чолі з настоятелем храму. Це - Яновські: Назарій, Ілля, Григорій; Шимоновські: диякон Іван Якович, Стефан Іванович, Іван Васильович, Андрій Петрович, Андрій Кирилович, Яків Шимоновський, Василь Петрович Шимоновський; Яків Буковський, Федір Сенкевич, Стефан, Василь, Федір Яковлєви, Олексій Васильєв, Ігнат Сєчень, Павло Никифоров, Іван Петрович Родковський, Василь Григорієв, Василь Василієв, Йосип Євтихієвич Павловський, Іван Демянов, Петро Степанович Дротенко, Йосип Федоров, Андрій Григорієв, Іван Васильович Панченко, Терентій Григорович Вакуленко, Василь Петрович Андріївський, Кіндрат Васильович Богомол, Костянтин Дмитрієвич, Стефан Романов, Іван Дніпровсь кий, Андрій Григор’єв, диякон Василь Янченко, дячок Федір Євтушенко та багато інших, яких яких ми, просто не можем знати за плином часу. Безсумнівно, що це були дуже скромні розсадники освіти в краї, але і в тому недосконалому вигляді, в якому вони були на Грунщині в XVII і XVIII ст, культурно-історично-освітня їх роль незаперечна. І ось в ревізіях Грунської сотні XVIII ст. вже є у нас прошарок письменних людей: працює сотенна канцелярія, ратуша, та й серед простих козаків вже зустрічається багато людей, що вміють читати та писати.

З введенням кріпацтва в Малоросії, починаючи з кінця XVIII ст. більшість церковних шкіл зникають. Після створення Полтавської губернії Грунь входить до неї як волосне містечко Зіньківсь кого повіту. Полтавський Губернатор князь Олексій Куракін одразу ж зайнявся розвитком освіти в краї. Відомості були невтішні: її практично не було, церковних шкіл було всього 87 на всю губернію, вони були старими, навчання велось примітивно. Там навчалося всього 738 чоловік, з них дворянських дітей 149, козаків 151, духовних 6, церковно-служителів 17, дітей поміщичих селян 21, міщан 102, купців 18, казенних селян 34, інші - діти чиновників,солдат і інші. Практикувалася навчання дяками дітей вдома за плату. Губернатор активно почав відкривати школи по губернії, за що мав подяку від тодішнього Міністра освіти Росії.

А в 1804 році вийшов царський указ про відкриття при церковних приходах шкіл, але заняття повинні були вестися не в церквах, а в окремих приміщеннях, що повинні були виділятися місцевою владою. В ньому розділялась освіта для простих «сословій» та привелійованих. Основою освіти для народу стали церковно-приходські школи. І якщо до цього школа при Грунських храмах – ініціатива духовенства та губернатора, то з 1804 року - це вже державна освітня політика. Губернатор продовжує звертатися до поміщиків губернії з проханням відкривати школи у себе в помістях. Але в час кріпос ництва ця добра ідея була не тільки не підтримана серед дворянства губернії, а навпаки зустрінута зі спротивом, оскільки так було прийнято в вищому суспільстві - освіта простому народу не тільки не потрібна, а й шкідлива. В той же час навчання для дітей дворян було престижно. Кожний хотів надати освіту своїй дитині. Діти поміщиків навчаються в Полтавській, Харківській гімназіях та університеті в Харкові. Так, наприклад, нащадки Василя Бразоля, бувшого Грунського сотника- студенти Харківсь кої гімназії та університету. Дітям же простого народу, козакам та селянам, освіта була недоступна. Та й сам народ до науки не тягнувся, рахуючи, що навчання їм не потрібне. Все було доволі просто з точки зору бідної людини того часу - всім все було написано вже при їх народженні. Якщо ти простого роду та бідний, то таким і помреш. Лише одиниці найбільш везучі могли стати на щабель вище своїх батьків. Крім того Російська імперія в першій половині XIX ст. глибоко аграрна архаїчна країна, промисловості немає, на тих невеликих мануфактурах та заводах інженерами працюють іноземці, повсюди використовується ручна праця, механізмів мало. Тому й масової потреби в письменних людях не було. Продивляючись списки рекрутів Зіньківського повіту за 1851-1879 рр. я не знайшов жодного юнака призовного віку (21 рік) письменним. Хоча в метричних записах церков Груні цього ж періоду одним із станів населення наряду з козаками та селянами були й відставні солдати. Серед них було й немало так званих «низших званий» - унтер-офіцери, які були письменні. Адже служба в регулярній російській армії на протязі від 7 до 25 років, в залежності від роду військ та такі вроджені риси україн ця, як тяга до знань, старанність, часто робила з них молодших командирів, які повинні були б знати грамоту. Після повернення додому багато з них ставало в церквах пономарями та дячками і вели занят тя в приходських школах Груні. Про школи в Груні до 1864 року документів практично немає. Відомо, що в 1866 році в Груні маються чотири церковно-приходські школи - при кожній з церков: Воскресенська, Покровська, Миколаївська, Трьохсвятительська. Вони утримуються за рахунок єпархії, коштів батьків учнів та особливого податку з населення містечка. Заняття проходять в церковних приміщеннях і ведуться в основному священиками, часто їх заміняють диякони, дячки та паламарі. Заробітної платні ці вчителі не отримували, правда періодично земство їм виплачує матеріальну допомогу в незначній сумі в якості заохочення. Ці школи збереглися майже до революції 1917 року правда дещо змінюючи свою назву: «церковні школи грамоти», «воскресні церковні школи».

1.01.1864 року відкрилося земство в Зіньківському повіті. З перших же днів своєї роботи воно стало опікуватися школами, які до цього знаходилися в відомстві Державного майна. Ці сільські школи були на утриманні місцевих общин, поміщиків та церков. Після земської реформи їх назвали «народни ми училищами». На бюджет земства було прийнято спочатку лише дев’ять з них та виділено 1810 рублів на рік. Для цього навіть збільшили податок з «государственныхъ еоестьянъ». В 1866 році вЗіньківському повіті був вже створений «училищный советъ», що опікувався освітою. Ось одне із його рішень в 1867 році «…относя къ числу самыхъ близкихъ интересовъ всехъ сословий народное образова ние, Земская Управа не можетъ пройти молчаниемъ, что въ числе нашого уездного земства сословие господъ дворянъ высказало вполне лишъ одно стремление - къ благотворительности въ интересахъ обществъ, не принадлежащихъ къ ихъ сословию…». Треба сказати, що ситуація з освітою на Зіньків щині була однією з найгірших в губернії. Практично 95% населення неграмотне, шкіл мало, або вони вкрай занехаяні, не хватало вчителів. На 1000 душ чоловічого населення повіту – письменних 55, а учнів – 10. На 1000 чоловік жіночого населення –всього 18, а дівчаток-учнів 2. В більшості населених пунктів вчителюють по старому священики та письменні селяни та козаки.

Наряду з «церковними школами грамоти», «воскресними церковними школами», в 1866 році в Груні відкривається і Земське Народне Училище, яке ще називалося – Перше чоловіче училище. Там навчається 66 хлопчиків і працює учителем Василь Михайловський - Грунський священик, з заробіт ною платнею в 100 руб. на рік та помічник учителя - козак Трохим Пічка. Спочатку школа знаходиться в найманому волосним правлінням приміщенні, а через деякий час має і своє дерев’яне приміщення.(фото 1) Спочатку земство оплачувало лише заробітну платню учителям, а інші витрати ішли за рахунок волості та батьків учнів, які кожний рік платили по 25-30 коп. Так як Грунь славилася своїми столярами, то всі меблі в ній були виготовлені місцевими майстрами. Поступово зростає і кількість учнів у школі. Так в 1869 році тут уже 58 хлопчиків та 5 дівчаток. Витрати земства в 1874 році на це училище - 470 рублів на рік і складалася з заробітної платні вчителю – 100 рублів, помічни ку вчителя - 80 рублів та законоучителю (священику) – 50 рублів. В 1897 році в ньому навчається вже 119 дітей та працює 3 вчителі. В 1906 році тут учиться 121 учень. Заняття починалися 20 вересня, продовжувалися до 16 травня. Діти пропускали багато занять, з-за їх зайнятості в домашньому господарстві. Так пропущено за рік 3385 днів. Діти проживають на відстані від 1 до 5 верст до школи, а три учні проживають навіть в найманих квартирах в Груні. Зросла і заробітна платня вчителя до 270 руб на рік, помічника до 210, законовчителя до 70 руб. В 1908 році при огляді народних училищ повіту Грунське Народне Училище визнано як хороше по всіх показниках. Тут навчається 119 дітей. Попечитель цього училища в 1908 році дворянин Кривошеєв. З 20.08.1897 тут учителює Махновська Олександра Федорівна, законовчителем отець Захарій з 1907 р, а з 1 вересня 1907 року помічником учителя Губенкова Катерина Михайлівна. Це, до речі, сестра Павла Губенка, знаменитого Остапа Вишні. Буквально декілька слів про родину Губенків. Батько Остапа Вишні Михайло Губенко проживав на хуторі Чечва і був заможним селянином, письменним. Він неодноразово вибирався гласним в повітове земське зібрання і являвся одним з засновників місцевої бібліотеки. З 4 вересня по 29 жовтня в школі був карантин в зв’язку з епідемією скарлатини в Груні. З 1912 року тут працюють учителі – К.М.Губенко, Ксенія Сергіївна Кропивна, яка закінчила Зіньківські Педагогічні курси і вчитель Хижняков Е.В.. В 1908 році в Народному училищі вже навчалося 137 дітей.

В січні 1866 року при Покровській церкві за особистої ініціативи її настоятеля отця Федора Петровича Павловського відкрилася Грунська сільська церковно-приходська школа, що знаходилася в церковній сторожці. Наряду з єпархіальними властями діяльність цієї школи підтримало також і земст во, яке виділило на неї 100 рублів. Учителем в ній був сам протоієрей з заробітною платнею від земства 75 рублів на рік, а його помічником став селянин Андрій Кияшка, який в 1872 році Зіньківсь ким земством був навіть посланий на Московську політехнічну виставку від губернії. В цій школі спочатку навчається 32 хлопчиків. Підручників практично немає. Заняття проходили по програмі церковно-приходської школи. Для своєї школи протоієрей пише свою програму навчання. Прихожани приходу живо підтримали відкриття нового навчального закладу. Підтримало Павловського і земство, виділивши на підручники кошти. Про наочні прилади зовсім нічого не згадується. Кількість учнів тут невпинно зростає. В 1869 році тут навчається 55 дітей, заробітна платня учителя 80 рублів на рік. На початку 1880 року перебудовується приміщення цієї школи. Дещо пізніше при Покровському храмі, приход якого був найбільшим у Груні – близько 3 тисяч жителів, діє вже дві 2 приходські школи. В обох учителем та незмінним попечителем був настоятель храму, Грунський благочинний - протоієрей Федір Петрович Павловський. Певний час попечителем також її був селянин Андріян Трохимович Кулик. Згодом ця школа називається «Покровське чоловіче училище».

На базі однієї з цих шкіл Покровського храму 24 січня 1871 року в Груні відкрита жіноча школа - одна з двох в повіті, яка називалася «Жіноче Народне Училище». Вона була винятково для дівчаток, і довгий час знаходилася повністю на утриманні громади та місцевих жителів. Учительству вав в ній той же отець Федір Павловський, він же був тут і законоучителем, за що не отримував зар платні. Земство оплачувало лише найм приміщення 60 рублів на рік і видало гроші на класні прилади 35 рублів. Дещо пізніше на посаду вчительки сюди була запрошена учителька з заробітною платнею 100 руб на рік, яку виплачувала їй волость дочка священика Федора Павловського – Олімпіада Павловська, яка на той час вже закінчила Полтавське Жіноче Єпархіальне Училище. Крім основних предметів вона викладала і рукоділля. В 1874 році ще було виділено 50 рублів на рік на оплату роботи і законовчителю в цій школі. В 1872 році тут навчається 31, в 1876 році 28 дівчаток. При огляді школи членами учительської ради було відзначено добра забезпеченість її та непогане приміщення, а також була відмічена робота попечителів цієї школи. З учителів цього жіночого училища можна назвати Лазаровичеву, а в 1891 року Марію Олександрівну Трофімовичеву. Школа розміщувалася з 1895 року на території Покровської церкви в одному з церковних приміщень. В 1897 році тут навчається 60 учениць, працює 2 учительки, з земським бюджетом 290 рублів, а господарчі витрати за рахунок жителів Груні. В 1906 році в жіночому училищі навчається вже 77 дітей, початок занять 12 вересня закінчення – 17 травня, і була запланована добудова третього комплекту. Однак приміщення і досі наймане. Пізніше тут працюють учителями М.А. Мільгевська та А.І Піскунова, А.Я,Мащенко, Євдокія Миколаївна Васюта, Євдокія Йосипівна Кулик. З 1913 року це вже змішана школа. Тут навчається 79 дівчаток та 7 хлопчиків. З 1908 року на зміну Павловському приходить новий попечитель Жіночого Народного Училища – місцевий поміщик дворянин Іван Петрович Кривошеєв.

20.04.1874 року в Груні відкривається однокласне сільське училище Міністерства Народної Освіти, яке пізніше назвалося Міністерським Училищем, і фінансувалося не тільки земством, яке оплачувало найм, освітлення і отоплення приміщення, а й губернією. На сходці жителів села було вирішено з громадських земель виділити під нього 3 десятини землі, а побудувати приміщення і надвірні будівлі. Крім цього волосне правління додатково надало ще 3000 рублів із своїх доходів, заможна частина селян та козаків пожертвувала 500 рублів. Чим же відрізнялося це Училище від решти Грунських? По перше - фінансування не тільки за рахунок земства, а й держави, що вело автоматично до збільшення коштів для підручників, наочних приладів і іншого, правда оплата роботи вчителів лежала на плечах все таки волосного правління. По-друге: після закінчення Міністерського училища діти могли продовжувати освіту в Повітових та єпархіальних училищах. По-третє: після закінчення його юнаки мали інше відношення до військової служби - більша перспектива отримати писарські посади, що в ті часи набагато більше цінилося, ніж участь в бойових діях. Всього училищу виділялося 600 рублів на рік: 200 рублів виділяла губернія, 400 – місцеве земство. Частина коштів виділялася також Грунською громадою. Основна програма навчання крім введеного пізніше ремісничого класу, та уроку співів, нічим не відрізнялася від програми інших шкіл. Зарплатня учителя тут була більша. Вона складала 225 рублів на рік плюс квартирні. Співи викладав окремий учитель(Базилевич та Супрунен ков) яким платили по 50 рублів. В 1880 році училищу було виділено ще 120 рублів на ремонт з земських коштів, що було значно більше ніж в інших школах Груні. З 1881 року в цьому училищі був введений земством ремісничий урок столярно-токарного ремесла, який був доволі популярним серед грунян та виділено додатково 200 рублів на це. Столярні уроки проводив не професійний вчитель, а житель Груні, столяр-різчик Григорій Єфименко з заробітною платнею 75 рублів на рік. Це був добрий тесля, але якість викладання ним була низькою. Кидалась в очі відсутність у нього педагогічної освіти та й заняття по ремеслу проводилися в кінці уроків, діти були вже стомлені. Зважаючи на популярність цього уроку, виникло питання про відділення столярного уроку в окремий столярно-ремісничий клас і вирішено було набирати туди дітей не обов’язково учнів цієї школи, а й всіх бажаючих. З цього приводу була Постанова Зіньківського Земського зібрання: «По вопросу объ открытіи ремесленныхъ классовъ. Сентября 11 дня 1880 года, №5536. Экстренное уездное земское собрание, 2 февраля текущего года въ память 25 летняго юбилея царствования Государя Императора постановило; учредить съ 1 генваря 1881 года ремесленные классы при Опошанскомь Груньскомъ и Ковалевскомъ образцо выхъ училищахъ, ассигновавь на этотъ предмет: на устройство сихъ классовъ, единовременно по 200 руб. на каждое—600 руб.и на содержание этихъ классовъ ежегодно по 300 руб. съ внесениемъ въ кассу уездныхъ земскихъ потребностей 1881 года…..». Учителя столярного ремесла було командировано в Полтаву для підвищення його кваліфікації. Оскільки в Груні себе добре зарекомендував ремісничий столярний клас, земство вирішило в подальшому розвивати цей напрямок освіти в повіті. Так зібранням був розроблений новий статут цих класів, де і підвищувалася б зарплатня учителю і покращу валося фінансування його, однак статут не був затверджений, як і рішення волосного Грунського сходу та Зіньківського Земства про розширення однокласного Міністерського Училища до двокласного. В 1897 році в Міністерському Училищі навчається 60 учнів та працює 2 вчителі. Доречно мабуть назватиі його попечителів, людей, яких вибирала громада для ведення господарських справ. Це були заможні груняни. Довгий час ним був Андрій Іванович Сметана, з 1906 року козак Забашта Олексій Іванович, а з 1908 року дворянин Іван Павлович Кривошеєв. В 1906 році тут уже 83 учні. Запланована добудова приміщення в 1908 році та відкриття ще одного комплекту на 45 учнів в 1912 році. Воно найбільш матеріально забезпечене серед Народних Училищ Груні: підручників 1992 шт, книг в бібліотеці – 1473. В 1913 році 95 учнів, поки що воно однокласне. Але скоро ремісничий столярний клас Міністерського Училища був переведений до Зінькова, де скоро його і зовсім закрили. Так канула в лету ідея розповсю дити грунське столярне ремесло по всьому повіту. Починаючи з 1912 року грунська громада неодно разово виступає з проханням перед земством повіту та губернії про відкриття в містечку 4-х класного «Городского училища» на базі і на місці Міністерського Народного Училища обов’язково з ремісничими класами: ковальсько-слюсарним, огородним, садівничим. При цьому волость запропонувала на відкриття його виділити з своїх коштів 7 тисяч рублів, а потім виділяти щорічно ще по 300 на рік. Та воно так і не відкрилося.

В 1911 році в містечку була відкрита ще й третя школа - двохкомплектне чотирьохкласне Народне Училищ, яке знаходилося в кам'яному будинку. На його побудову було виділено 9560 рублів. Тут вже навчаються сумісно хлопчики 45 дітей та 37 дівчаток. За рік малося 192 навчальних дні. Бюджет школи – 1096 руб 09 коп. З них на отоплення 110 рублів, ремонт 70 рублів, освітлення близько 10 рублів, прислуга 60 рублів. Книг в шкільній бібліотеці було 143.

Грунські школи були в хорошому стані, всі мали свої приміщення. Пришкільна територія кож ної складала 2-3 десятини, там були посаджені фруктові сади, за якими доглядали самі учні. На початку століття до школи в містечко Грунь ходили діти з таких хуторів: Шабалтаєвий де було 664 жителі- дітей шкільного віку – 70; Прилівщина(Першотравневе) 625 жит.- дітей-40; Оврамківщина жителів 176 жит - дітей 16; Богданців хутір 218 жителів - дітей 19; Івахи 190 жителів, а дітей 17; Рибальчин хутір 424 чоловік, з них дітей 38; Чечва, де було 34 жителі з них дітей 3, Шикимаків хутор 74 чоловіки а дітей 7, та з самої Груні – 7261 чоловік населення з них дітей шкільного віку – 630. Звісно проблеми у всіх школах були, але вони характерні для тогочасного суспільства: незадовільний санітарний стан приміщень, погана відвідуваність їх учнями, нехватка дипломованих вчителів та низь ка їх заробітна платня (240 рублів учитель в рік та 180 помічник учителя). Оставляла бажати й кращого і якість навчання та неналежне відношення до освіти простих людей, не хватало підручників та наоч них приладів. В приміщеннях шкіл було погане отоплення, освітлення, приміщення були затісні, адже кількість учнів збільшувалася. Особливо вражали низький санітарний стан та санітарна культура самих дітей, багато з них були завошивлені, були серед них і хворі на сухоти. Це питання неодноразово розглядається на засіданнях Зіньківського земства, організовуються періодичні медичні огляди учнів, санітарний стан шкіл покращився. З часом при кожній школі та і в самому містечку відкриваються бібліотеки, закупляються все більше наочних приладів(було виділено на них 12 рублів). Так кожна із трьох грунських шкіл отримала лінійку, циркуль, таблицю метричних мір, ваги, рахівниці, карти губер ній, картини російської історії, термометр, атлас тварин, атлас людини, картини по історії, альбом по історії. Для цього в Зінькові організовується книжковий повітовий склад, де відпускаються книги в школи за пільговими цінами. З особливостей розвитку освіти в Груні ще хочу наголосити на організа цію «повторительных» занять для випускників шкіл. Адже після закінчення школи більшість учнів через деякий час втрачали свої знання через брак книг, займаючись лише домашньою працею.

З часом змінюється відношення селян до освіти. Так на сходках жителів лунають голоси гру нян про відкриття нових шкіл у містечку, так як вони вже не можуть вмістити всіх бажаючих. Згодом відкриваються в Полтаві учительські курси, куди можуть поступити на навчання і діти нижчих «сосло вій». З 1893 року вводиться в школі нова дисципліна – військова гімнастика, де викладалися ази ниніш ньої фізичної культури та військові навички. Зростають і витрати на народну освіту в цілому в повіті. Якщо в 1900 році це було дещо більше 5 тисяч рублів, то уже в 1904 році на весь повіт державою виділяється 32 тис руб. Будуються нові школи в хуторах Рибалчиному - 2-х комплектна, яка відкривається тут в 1912 році, першими вчительками тут А.І.Дуб'яга, К.К,Клименко, що закінчила 7 класів та курси для учителів при Полтавській учительській семінарії; на хуторах Княжому, Шабалтаєвому. На початку XX ст. учителі земських шкіл пишуть у земство супліку про тяжкий свій матеріальний стан, адже вони живуть зовсім не шикуючи. Цей лист підписують і вчителі з Груні. Це було розглянуто на засіданні земства: «1905 №303. По ходатайству учителей и учительницъ земкихь школь об улучшеніи ихъ служебного положения ДОКЛАДЪ № 59. Учителя и учительницы народныхь училищъ Зеньковскаго земства вошли в управу cъ ходатайствомь нижеследующаго содержания: Мы нижеподписавшиеся, покорнейше просимь земскую управу ходатайствовать предъ земскимъ собраниемъ: 1)Объ увеличеніи первоначальнаго оклада жалованья учителя до 300 руб. и помощникамъ до 210 р. 2)О процентной прибавке жалованья черезъ каждые 5 летъ, а не черезъ 10, какъ теперь. 3)О представленій намъ права безплатнаго пользованія земскими лошадьми для подвозки въ город 4) Объ учреждении при земской управе педагогическаго совета..». Незважаючи на явні успіхи в розвитку освіти в краї в цілому народ був все ще неграмотним. В Зінківському повіті 70% населенню освіта була недоступна. На 143845 жителів повіту в 1907 році було 12866 дітей шкільного віку (8,9,10,11 років). Така ж картина була і в Груні. Та в 1907 році виходить Височайший Монарший Указ «О ликвидации неграмотности в народе», який повинен був перевернути освіту в Малоросії. Згідно йому в кожному хуторі де було 50 дітей повинна була бути школа. Значно збільшувалося і фінансування освіти. Але перша світова війна а потім революційні події перекреслили всі зусилля держави та місцевого самоуправління, а відтоді і надії всього населення.

Ось і підійшла до кінця моя невеличка документальна розповідь про розвиток освіти в дорево люційній Груні. Звичайно це неповна її історія, але і ці її окремі фрагменти відкривають завісу історії розвитку письменності на Грунщині, адже в цих школах навчалися і таки видатні пізніше люди як Павло Губенко(Остап Вишня), Чичибабін та багато інших, що прославили наш край по всьому світу. Так згадаємо ж добрим словом відомих нам та невідомих тих перших учителів, меценатів та і всіх людей, що приложили руку до розвитку освіти в містечку Грунь. Вони на це заслужили……..

Нещасний випадок у закладі. Що робити?

Освітній омбудсмен надав роз’яснення, як діяти учасникам освітнього процесу

Сергій Горбачов надав алгоритм, як діяти керівникові, вчителям, батькам у випадку травмування дитини у школі.

Якщо дитина травмувалася під час освітнього процесу, її здоров’я та життя залежить від правильних та оперативних дій працівників та директора закладу освіти.

На жаль, не всі учасники освітнього процесу знають, як правильно діяти, якщо стався нещасний випадок. В офісі освітнього омбудсмена Сергія Горбачова підготували юридичне роз’яснення про те, як діяти учасникам освітнього процесу, якщо у закладі освіти стався нещасний випадок.

Нещасний випадок – обмежена в часі подія, раптовий вплив небезпечного чинника чи середовища, що сталися під час освітнього процесу і зашкодили здоров’ю чи призвели до смерті здобувача освіти (п. 3 р. 1 Порядку розслідування нещасних випадків, що сталися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу, затвердженого наказом МОН № 659 від 16.05.2019 (далі – Порядок № 659)).

Нещасними випадками під час освітнього процесу вважаються випадки, які сталися під час:

• проведення навчальних занять чи на перерві;

• прямування на заняття з одного корпусу закладу освіти до іншого, якщо це визначено навчальними, виробничими та науковими планами та розкладом занять;

• проведення позакласних, позашкільних заходів під безпосереднім керівництвом працівника закладу освіти або іншої особи, яка призначена наказом закладу освіти;

• занять із трудового та професійного навчання, проведення професійних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виробничої та навчальної практики, які проводяться відповідно до навчальних планів у закладах освіти або на територіях, що їм належать;

• роботи на навчально-дослідних ділянках закладу освіти та у шкільних лісництвах;

• роботи та відпочинку у студентських, учнівських об’єднаннях (таборах праці та відпочинку, дитячих оздоровчих таборах при закладах освіти тощо);

• спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходів, екскурсій, походів, експедицій, організованих закладом освіти;

• перевезень здобувачів освіти до місця проведення навчання, інших заходів і назад, якщо було організоване довезення та прямування їх на запланований захід на транспорті або пішки (п. 5 р. 1 Порядку № 659).

Які нещасні випадки розслідуються в закладі освіти

Процедуру розслідування нещасних випадків в закладах освіти визначає Порядок № 659.

Розслідуються нещасні випадки, що трапилися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу через травми, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з рослинами, тваринами (п. 4 р. 1 Порядок № 659).

Нещасні випадки, що трапилися за таких умов, розслідуються за процедурою цього Порядок № 659. Інші нещасні випадки розслідуються згідно з Порядком розслідування та обліку  нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою КМУ № 270 від 22. 03. 2001 р.

Якщо нещасний випадок під час освітнього процесу спричинив тяжкі (зокрема інвалідність потерпілого) чи смертельні наслідки, смерть здобувача освіти або стався груповий нещасний випадок (травмувалося двоє і більше потерпілих, незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень), проводиться спеціальне розслідування (п. 1 р.3 Порядку № 659).

Що робити, якщо під час освітнього процесу трапився  нещасний випадок

Постраждалим АБО свідкам обов’язково потрібно повідомити вчителя, вихователя, викладача, іншого працівника, що був присутній під час заходів освітнього процесу в закладі освіти чи за його межами (п.1 р. 2 Порядку № 659).

Працівникові, який дізнався про нещасний випадок необхідно:

1. терміново  надати домедичну допомогу потерпілому;

2. викликати швидку, а якщо швидкої в населеному пункті немає, організовати транспортування здобувача освіти до найближчого закладу охорони здоров’я;

3. зберігати обставини на місці нещасного випадку в тому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров’ю тих, хто там перебуває);

4. негайно повідомити про те, що сталося, керівника закладу освіти та відповідального за охорону праці, безпеку життєдіяльності в закладі освіти. Якщо нещасний випадок трапився під час походів, екскурсій або інших заходів поза територією району або міста, де розташовано заклад освіти, відповідальний за проведення заходу повинен негайно повідомити також орган управління освітою за місцем події (п.1, р. 2 Порядку № 659).

Керівник закладу освіти, коли дізнається про нещасний випадок повинен:

1. Негайно викликати потерпілому швидку медичну допомогу, якщо цього не зробив учитель;

2. повідомити батьків, інших законних представників потерпілого;

3. усунути причини нещасного випадку;

4. направити письмовий запит до закладу охорони здоров’я, куди доставили потерпілого або в якому потерпілий перебуває на обліку під час лікування, щоб отримати довідку про характер і тяжкість ушкодження потерпілого, тобто встановлює та засвідчує факт ушкодження (пункт 6 розділу 1 Положення).

5. упродовж доби видати наказ про утворення комісії з розслідування нещасного випадку (про склад та роботу комісії – у п. 3-9 р.2 Порядку № 659) та організувати правильне і своєчасне розслідування. Якщо медичний заклад не надає згадану в пункті 4 довідку, строк розслідування може продовжуватися на час, потрібний для отримання та опрацювання довідки.

6. Про нещасний випадок, що стався зі здобувачем освіти через отруєння, нанесення тілесних ушкоджень унаслідок протиправних дій, інших правопорушень під час освітнього процесу також повідомити органи поліції та заклад охорони здоров’я відповідної території.

7. Прослідкувати, щоб комісія склала акт розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-Н (ознайомитися з формами цих документів можна у Додатках 1-2 Порядку № 659);

8. розробити і забезпечити виконання заходів щодо усунення причин нещасного випадку (п. 10 р.2 Порядку № 659).

9. Одержавши підготовлені комісією акти та матеріали, впродовж одного робочого дня розглянути і затвердити акт розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-Н.

10. Примірники затвердженого акта за формою Н-Н протягом трьох робочих днів надати або надіслати поштою:
    – потерпілому, батькам, іншим законним представникам потерпілого;
    – якщо нещасний випадок стався в структурному підрозділі закладу освіти, керівнику структурного підрозділу;
    – начальнику служби охорони праці закладу освіти або відповідальному за охорону праці;
    – засновнику (засновникам) приватного закладу освіти, органу управління освітою, іншим державним органам, до сфери управління яких належить заклад освіти;
    – профспілці, якщо нема профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці (п. 11 р.2 Порядку № 659).
    – Після того, як потерпілий закінчив лікування або у разі його смерті  – скласти та надіслати в десятиденний строк усім, кому надсилалися примірники акта за формою Н-Н, повідомлення про наслідки нещасного випадку (ознайомитися з формою повідомлення можна в Додатку 3 Положення) (п. 18 р. 2 Порядку № 659).

Реєстрація нещасних випадків у закладі освіти

Усі нещасні випадки, оформлені актами за формою Н-Н, беруться на облік і реєструються (пункт 19 р. 2 Порядку № 659) закладом освіти в журналі реєстрації нещасних випадків. Заклад освіти на підставі актів за формою Н-Н подає звіт про травматизм під час освітнього процесу до управління освіти, якому підпорядковується. Керівник закладу освіти відповідає за правдивість зазначених у звіті відомостей (п. 3 р. 4 П Порядку № 659).

Якщо нещасний випадок не спричинив мікротравми, він засвідчується і реєструється медичним працівником закладу освіти в окремому журналі реєстрації мікротравм і не береться на облік (п.20 р.2 Порядку № 659).

Докладніше про порядок ведення обліку нещасних випадків в р.4  Порядку № 659.

Якщо потерпілий або його батьки не повідомили директора про нещасний випадок у той же день або наслідки проявилися не відразу

Якщо потерпілий не повідомив керівника закладу про нещасний випадок у день, коли він трапився або наслідки нещасного випадку проявилися не відразу:

• потерпілий, його батьки, інші законні представники подають письмову заяву керівникові закладу;

• довідку від медичного закладу, що підтверджує наслідки для здоров’я.

Далі створюється комісія, яка розслідує випадок протягом місяця з дня отримання заяви, незалежно від строку настання нещасного випадку. Вона вирішує чи в цьому випадку складати акт  за формою Н-Н після всебічної перевірки заяви про нещасний випадок з урахуванням усіх обставин, довідки закладу охорони здоров’я про характер і тяжкість ушкодження потерпілого, можливої причини її походження, свідчень учасників (свідків) та інших доказів (п.13 р.2 Порядку № 659).

Що мають знати постраждалий та батьки, законні представники

Постраждалий обов’язково має повідомити, що з ним трапився нещасний випадок, педагогічного працівника, що був присутній під час проведення заходів освітнього процесу в закладі освіти чи за його межами (п. 1 р.2 Порядку № 659).

Педагогічний працівник викликає швидку, і здобувач освіти їде до лікарні. Найчастіше батьки не встигають так швидко приїхати до школи, тому  директор школи надає розпорядження про супровід дитини до лікарні будь-якому педагогічному працівнику, який має таку можливість.  У цей час директор негайно повідомляє батькам про нещасний випадок. У лікарні дитину оглядають медики та заклад охорони здоров’я видає батькам, законним представникам довідку про  характер і тяжкість ушкодження потерпілого, тобто встановлює та засвідчує факт ушкодження.

Упродовж доби директор має видати наказ про утворення комісії з розслідування нещасного випадку, в роботі якої потерпілий, його батьки, інші законні представники мають право брати участь, надавати свої пояснення та пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що пояснюють причини та обставини нещасного випадку, викладати письмово або усно свою особисту думку щодо нещасного випадку та отримувати від комісії інформацію про хід проведення розслідування (п.4 р. 2 Порядку № 659).

Потерпілий, його батьки, інші законні представники можуть звернутися до керівника закладу освіти з письмовою заявою, щоб інформація про наслідки нещасного випадку не розголошувалася, якщо така інформація може завдати моральної шкоди потерпілому (п.5 р. 2 Порядку № 659).

Коли комісія склала акт за формою Н-Н і керівник його затвердив, упродовж трьох робочих днів він має надати або надіслати поштою потерпілому, його батькам, іншим законним представникам примірники цього акта (п. 11 р.2 Порядку № 659).

Якщо керівник закладу освіти відмовляється утворювати комісію і складати акт розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-Н або якщо потерпілий, його батьки, інші законні представники не згодні зі змістом чи висновками акта за формою Н-Н, вони можуть подати письмову заяву для розгляду питання щодо розслідування нещасного випадку засновнику приватного закладу освіти (якщо заклад, де навчається дитина, приватний), міському та обласному департаменту освіти, іншому державному органу управління закладом. Питання розглядається впродовж 10 робочих днів із дня подання заяви (п.12 р.2 Порядку № 659).

Якщо стан здоров’я потерпілого погіршився через загальне захворювання, і це підтверджується відповідною довідкою медичного закладу, нещасний випадок розслідується за первинним діагнозом, наслідок погіршення стану здоров’я не враховується, акт за формою Н-Н не складається (п.14 р. 2 Порядку № 659).

Після того, як потерпілий закінчив лікування або у разі його смерті  – керівник закладу складає та надсилає в десятиденний строк батькам або законним представникам дитини повідомлення про наслідки нещасного випадку (п.18 р.2 Порядку № 659).

Вичерпний алгоритм дій читайте на сайті Освітнього омбудсмена. 

Формувальне оцінювання в НУШ. У чому користь?

ЧОМУ потрібне формувальне оцінювання?

Педагоги звикли, що оцінюють знання та вміння учнів. У такий спосіб ніби зайвий раз підкреслюють, що дитина — об’єкт навчання. Сучасні перетворення в освіті спрямовані, передусім, на те, щоб зробити дитину суб’єктом навчання та допомоги їй зрозуміти, що знання не надаються, а здобуваються. А для цього дитина має бачити, що знання, потрібні тут і зараз. В неї має виникнути щире бажання досліджувати світ навколо, поглиблювати й розширювати свої знання.

Не можна повністю ігнорувати оцінювання: діти мають знати власні можливості, свої сильні та слабкі сторони, мають прагнути до самоудосконалення.

Перед педагогом постало завдання не просто якісної перевірки набутих знань і вмінь, а й коригування траєкторії навчання, внесення певних змін в організацію уроків, оформлення класу тощо. Але традиційними способами все це оцінити неможливо.

НАВІЩО потрібне формувальне оцінювання?

Діти мають вміти навчатися самостійно, розуміти, що розповіді дорослих чи підручник — це лише одне з джерел інформації, дає орієнтир, але не є істиною в останній інстанції. Тому ми маємо перевіряти не лише знання дітей, а й уміння їх використовувати, уміння і прагнення співпрацювати, бажання навчатися, зацікавленість тощо. А ще педагог має оцінювати й свою роботу, коригувати траєкторію навчання, вміти ґнучко реагувати на різні ситуації, по-різному організовувати заняття та уроки, вибудувати індивідуальну освітню траєкторію кожної дитини тощо.

Традиційне VS формувальне оцінювання

У шкільній педагогіці існує поняття формувального та підсумкового оцінювання, причому формувальне оцінювання дає змогу оцінити й скоригувати процес навчання, а підсумкове (традиційне оцінювання) показує результат навчання.

Формувальне оцінювання здійснюється у процесі навчання і необхідне для того, щоб з’ясувати, чи успішно учні діють під час навчання, а також дає змогу визначити, як необхідно будувати навчання в подальшому.

Тож формувальне оцінювання ґрунтується не на кількісних (скільки помилок), а на якісних показниках. Наприклад: як працювали учні, чи співпрацювали з іншими, чи докладали зусилля, чи ставилися до навчання з цікавістю. Це можливо оцінити лише через спостереження за роботою учнів, а не перевіркою результатів навчання.

Формувальне оцінювання має показати учням, наскільки зросли їхні знання та вміння, як захопливо пізнавати нове, як знання та вміння можуть знадобитися в житті.

Зазначу, що підсумкове оцінювання у початковій школі не відміняється, його варто проводити паралельно з формувальним, адже у школі провідною діяльністю дітей стає навчальна і педагог повинен знати результати навчання кожного учня. Але ця форма оцінювання має бути осучасненою, трансформуватися має також і ставлення до оцінки.

Що допомагає оцінити формувальне оцінювання?

Формувальне оцінювання виявляє рівень зацікавленості дітей пізнавальною, навчальною або іншими видами діяльності, допомагає визначити, до якої міри діти мотивовані, зацікавлені окремими формами роботи.

Формувальне оцінювання допомагає також визначити здатність дітей використовувати на практиці здобуті знання та вміння, рівень розуміння змісту понять і залучення їх до активного словника дітей.

Формувальне оцінювання може допомогти оцінити взаємодію педагога, дітей і батьків.

Такі знання допомагають педагогу вчасно коригувати свою діяльність так, щоб кожній дитині було комфортно й цікаво, а також бачити те, над чим іще треба попрацювати.

Опитувальники з формувального оцінювання для учнів 2 класу

Пропонуємо як підсумок вивчення кожної теми підручника “Я досліджую світ” провести опитування учнів, використовуючи Google Forms (приклад опитувальника з формувального оцінювання див. у додатку до статті, впровадження такого формувального оцінювання — https://svitdovkola.org/2/1). Така діяльність допоможе вчителю підтвердити висновки, зроблені впродовж опрацювання теми, а учням — самостійно оцінити свою роботу.

Водночас формувальне оцінювання і навчає, як не парадоксально це звучить. Адже, відповідаючи на запитання опитувальника, учні вчаться виділяти головне і за потреби нехтувати другорядним..

В опитувальнику дітям пропонується відповісти на нестандартні запитання, більшість яких має кілька варіантів відповідей, спонукає до розмірковування, навчає використовувати знання в незвичних умовах. Нестандартність запитань допомагає уникнути списування, а правильно озвучена педагогом мета опитування й відсутність оцінок спонукає самостійно розмірковувати і з задоволенням відповідати на запитання.

Частина запитань опитувальника дає вчителю змогу зрозуміти, як відбувається розвиток комунікаційних умінь його учнів, чи подобається їм працювати в команді, наскільки успішно вони навчаються домовлятися. Також є запитання, які допомагають з’ясувати, наскільки учнів захоплює матеріал підручника, чи цікаво їм більше дізнаватися з інших джерел, про що вони розповідають батькам тощо.

У кожному опитувальнику пропонуємо учням висловити свої побажання: коли діти побачать, що педагогу цікава їхня думка, а вчитель справді враховує їхні побажання, результативність навчання неодмінно підвищіться.

Відповідаючи на запитання, дитина може озирнутися назад, спокійно поміркувати, побачити свої здобутки та як те, чого вона навчилася, може стати потрібним у повсякденному житті. Запитання, які перевіряють засвоєння учнями навчального матеріалу, заховані й не викликають зайвого напруження дитини. Зазвичай, такі запитання пов’язані з повсякденним життям або цікавинками довкілля.

Педагог не має обмежувати використання різноманітних джерел інформації (довідників, енциклопедій, сайтів тощо) під час відповідей на запитання опитувальника: у такий спосіб знімається страх дати неправильну відповідь, діти вчаться знаходити необхідну інформацію в різних джерелах, ми спонукаємо дітей до пізнавальної діяльності (адже деякі запитання можуть стати темою освітнього проекту).

Ірина Стеценко, науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Оціночні фрази при перевірці зошитів, творчих робіт і не тільки...

Щоб процес перевірки зошитів був правильним, зручним та результативним, скористайтесь добіркою сталих висловлювань й за бажанням доповнюйте її власними креативними фразами.  

Якщо робота виконана бездоганно, доречними будуть такі фрази:

Супер 

Неймовірно

Талановито

Фантастично

Дивовижно

Приголомшливо

Молодець

Ідеально виконано

Бездоганно

Краще не буває

Чудово

Неймовірно

Чудова робота

Оригінально

Чудова ідея

Так тримати

Прекрасно

Відмінний результат

Гарна робота

Бездоганна робота

Геніально

Відмінна робота

Гарна думка

У тебе все вийшло

Якщо у роботі є деякі незначні помилки, доречно використати наступні форми вербального оцінювання:

Ти робиш значні успіхи

Це дуже втішно

Добре впоралась/впорався

Продовжуй у тому ж дусі

Ти це зробила/зробив

У тебе дуже добре виходить

Рада/радий за тебе

Я знала/знав, що ти впораєшся

Ти швидко вчишся

Ти на правильному шляху

Твоя думка цікава

Значно краще

Якщо ви бажаєте емоційно підтримати здобувача освіти, скористайтесь такими формулюваннями:

Щодня тобі вдається усе краще

В тебе є прогрес

Ти сьогодні багато працювала/працював

Це дійсно щось неймовірне

Ти сьогодні гарно працюєш

Тепер ти зрозуміла/зрозумів цей

 матеріал

Тепер ти все зрозуміла/зрозумів

Це завдання вдалося найкраще

Старайся, ти можеш

Ти вдосконалюєшся

Тепер тебе ніщо не зупинить

Вже виходить добре

Цілком слушно

Це здорово

Отак правильно

Цього разу ти це зробила\зробив

Набагато краще

Ти перевершила\перевершив себе

Ти рухаєшся у правильному напрямку

Ти докладаєш багато зусиль –

 у тебе все вийде

Кожному буде приємно прочитати у своєму зошиті слова підтримки від вчителя:

Ти зростаєш над собою

Сьогодні справи йдуть набагато краще

Молодець, ти проявила/проявив

свою фантазію

Твоя робота з кожним днем стає краще

Ти робиш впевнені кроки вперед пппп

Ти дійсно на вершині

Ти вже маєш значні успіхи в цьому

Я дуже пишаюсь тобою

Щоразу краще

Ти дійсно в темі

Так тримати

Ти все зрозуміла/зрозумів

Я вражена твоєю роботою

Ти майже все зрозуміла/зрозумів

Як тобі це спало на думку?

Я рада бачити, що ти так вправно

 працюєш

Ти робиш все так просто

Вітаю, тобі підкорилося складне

 завдання

Дякую за відповідальне ставлення

до роботи

Ти швидко вчишся

Це найкраще, що ти коли-небудь

робила/робив

Я вірю у твої сили

Я ніколи не бачила, щоб хтось

робив це краще

Щиро радію твоїм успіхам

Якщо у роботі є певні помилки, доречними будуть такі фрази:

Уважно перевір це завдання

Уважніше, будь ласка

Відшукай помилку

Перечитай, спробуй знайти

 помилку

Тут сховалась помилка

Спробуй самостійно знайти

 помилку

Треба ще раз повторити цю тему

Не все вдалося, наступного

 разу буде краще

Треба потренуватися ще

Треба попрацювати додатково

 над такими завданнями

Спробуй ще раз розв’язати це завдання ппппппп

Є над чим працювати, я тобі

допоможу

Не поспішай

Потренуйся виконувати таке

завдання

Зможеш самостійно знайти помилку?

Хід розв’язку правильний,

спробуй знайти помилку 

Формувальне оцінювання допомагає вчителю знайти необхідні доречні слова та коментарі до різних видів робіт: самостійної, парної, групової, проєктної діяльності учнів. Такі репліки дозволяють зробити зауваження без зайвих образ, підтримати та надихнути кожного оригінальним та несхожим на інших коментарем.

Як виховувати доброчесність у дітей

1. Вчителі мають демонструвати якості доброчесності на своєму прикладі

Антоніна Мегела згадує, як на педраді на тему “Академічна доброчесність” колектив дійшов висновку, що нове покоління не народжується – його треба виховувати. І це неможливо зробити без власного прикладу.

“Доброчесність – це про готовність узяти на себе відповідальність за те, що ти робиш. Якщо ти вчитель, то відповідаєш за дітей, за їхнє майбутнє. Усе починається з маленького: коли вчитель вчасно приходить на урок, не затримує дітей опісля, об’єктивно оцінює, заохочує, мотивує.

Якщо дитина бачить, що перед нею такий педагог, то буде старатися виконувати домашнє завдання, не дозволятиме собі запізнюватися. Якщо бачитиме креативного вчителя, то старатиметься також ділитися креативними ідеями. Наприклад, наш учень прийшов з ідеєю поставити сонячні батареї, вчителі розширили її – і дитина посіла перше місце в обласній МАН”, – розповідає Антоніна.

2. Залучати батьків до співправці

Педагоги кажуть, що має бути бажання всіх учасників освітнього процесу створити таку школу, щоби вона була комфортною і для батьків, і для дітей, і для вчителів. Взаємини мають бути побудовані на партнерстві, співпраці, академічній свободі й доброчесності.

Під час одного з проєктів, у якому брала участь Тур’ї-Реметівська школа, усі учасники освітнього процесу обговорювали сильні та слабкі сторони закладу, яким усі його хочуть бачити в майбутньому.

“Зрештою, виявилося, що ми всі хочемо одного: аби діти були успішними, реалізовували свої цілі, були впевненими в собі й у завтрашньому дні. Ми зрозуміли, як класно працювати з батьками, щоби наші задуми й ідеї акумулювати через батьків до дитини. Бо якщо в школі ти вчиш одного, а в сім’ї кажуть, що це дурниці і треба бути хитрим, думати лише про себе, то результату неможливо досягнути”, – пояснює Антоніна.

Олег Слушний розповідає про те, що батьки деяких дітей хочуть, аби ті гарно навчалися, і дитина має величезний стрес, коли не отримує бажаного результату.

“Тоді треба спілкуватися з батьками й запитувати типове: “Вам важлива оцінка чи реальні знання дитини?”. Ми доходимо до того, що всім важливі якісні знання. Школі треба надати якісні знання, дітям – отримати, а батьки мають не помилитися з вибором навчального закладу, де їхні діти можуть отримати якісні послуги”, – каже Олег Слушний.

Виконувати роботу замість дітей, кажуть педагоги, також не діє. Це було дуже помітно під час дистанційного навчання. Мовляв, деякі діти навчаються самі, а над іншими стоять батьки й підказують.

3. Не спонукати дітей до недоброчесності

“Якщо вчитель задає виключно складні завдання з підручника, строго викладає й усе треба обов’язково виконати, то дитина точно спише. Якщо йдеться про початкову школу, треба не задавати дитині щось виготовити, знаючи, що вона повертається о 17 годині додому, і точно попросить зробити це батьків.

Натомість, наприклад, дослідити, які дерева ростуть у нашому селі, і принести листочки, як це роблять фіни. Тобто треба задавати завдання дослідницького характеру без класичних рефератів, прості, доступні, посильні”, – пояснює Валентина.

4. Встановлювати єдині вимоги й покарання

“Починаючи грати в будь-яку гру, усі мають чітко розуміти правила. Ми в закладі оприлюднили критерії, правила і процедури оцінювання вчителів і учнів. У 5–11 класах із кожного предмету вчитель на початку навчального року наголошує про те, чим відрізняється оцінювання, наприклад, практичної роботи від лабораторних і проєктної діяльності”, – ділиться Олег.

Антоніна Мегела порівнює школу з маленькою правовою державою, у якій мають діяти правила й покарання. І розповідає, як 2 роки тому в школі організували таку практику: кожен клас перед початком навчального року обговорює правила в колективі і прописує їх. Наприклад, не запізнюватися, не користуватися телефонами під час уроків, толерантно ставитися до думки кожного. Також вказують, що буде, якщо не дотримуватися правил.

“Без покарання, мабуть, і не формується доброчесність. Наприклад, якщо вчитель скопіював чужу роботу й розмістив на десь, її треба вилучити і зробити попередження вчителю, не дати сертифікат. Діти мають знати, що є антиплагіат. Якщо учень списав твір, то вчитель має попередити, що за це він не отримає бали, або він буде низький”, – міркує Валентина.

5. Системно працювати з темою доброчесності

“Навчання доброчесності не буде діяти на дітей, якщо це робити несистемно. Наприклад, я не дозволяю списувати, задаю індивідуальні завдання, є взаємооцінювання дітей, оцінки прозорі, є критерії. А інший вчитель робить навпаки. Це те саме, що мама говорить одне, а тато – інше. Тоді дитина не знає, як правильно”, – каже Валентина.

6. Не наголошувати на оцінках

Валентина пояснює, що учні не бояться поганих оцінок, але не люблять, якщо вчителі оголошують їх при всіх.

7. Організовувати проєктну й позакласну діяльність про доброчесність

Наприклад, у вінницькій школі вже два роки працює центр академічної доброчесності. Це – неформальне об’єднання, у якому є педагоги, адміністрація, учні. Також заклад запрошує тренерів, які розповідають, що таке самоплагіат, плагіат, де шукати докази.

А в Тур’ї-Реметівській школі влаштовують позакласні заходи, на яких говорять про доброчесність, аби це поняття однаково розуміли і вчителі, і батьки, й учні.

8. Постійно говорити про це з педагогами й мотивувати їх помічати, якщо дитина списує, не пробачати переписування з ГДЗ

“Найбільшої загрози українська доброчесність зазнала, коли вийшла перша серія ГДЗ. Я був класним керівником із 2009 до 2016 року, відкривав зошити й зорово вже міг сказати, що це матеріали з ГДЗ. Вони були повсюдно. Нині ж є багато застосунків, як-от із математики, коли дитина наводить камеру на написаний математичний приклад, сканує – й отримує розв’язок за лічені секунди”, – каже Олег Слушний.

9. Створювати авторські завдання, які унеможливлюють ознайомлення з ними напередодні. Найкраще успіх академічної доброчесності, каже Слушний, працює на прикладі ЗНО

“Ми знаємо, що є освітні системи за кордоном, коли дитина навіть не думає, що можна підглянути відповідь чи в когось списати. Вона зосереджена на своїх знаннях, хоче показати свій рейтинг і здобутки. Ми до цього тільки прагнемо”.

10. Розвивати доброчесність на рівні держави й не ставити завищені вимоги до вчителів

Валентина каже, що система також спонукає до порушень доброчесності. Наприклад, для атестації вчителі повинні опублікувати власну книжечку на 40–60 сторінок. Щоби написати свою книжку, людині треба надзвичайно багато часу й зусиль. І тоді вчителі списують, перероблять, змінюють прізвище. Усе – як із рефератами учнів.

“Чому не можна презентувати свою розробку чи методику – щось, що може вміститися на 2–3 сторінках. Виходить замкнене коло. Спочатку система повинна довіряти вчителеві. Якщо він працює нормально, можна проатестувати його за іншими критеріями. Учитель припинить боятися, знатиме, що йому довіряють, і буде виставляти такі самі вимоги до дітей. А діти будуть довіряти одне одному, іншим людям і вчителям”, – підсумовує Валентина.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Учитель у соціальній мережі

10 МУДРИХ ПОРАД  Автор Андрій Кущенко

Ми вже давно звикли до соціальних мереж. Більшість з нас не уявляє і дня без того, щоб не продивитись стрічку новин чи знайомому поставити «лайк». Це досить зручно, спілкуватися з батьками чи друзями у соціальних мережах. Будь-яку важливу інформацію можна миттєво опублікувати. Окрім акаунтів школярів, в соціальних мережах є вчителі. Чи варто вчителю ділитися усіма світлинами підряд? Який запис варто опублікувати, а який ні? Що взагалі має демонструвати вчитель у соціальних мережах?

На ці та інші питання відповідає британський вчитель Росс МакГіл, який працює у школі в Північному Лондоні. Росс організовує онлайн-курси з підвищення кваліфікації вчителів на національну рівні. Педагога також часто запрошують виступати на конференціях та дати коментарі у різноманітні газети стосовно освіти, зазначає портал Про.Світ. 

Росс вважає, що вчитель має правильно себе поводити не тільки в реальному житті, але й у віртуальному. Він створив 10 мудрих порад, які допоможуть кожному вчителю вести онлайн-сторінку:

1. Обов’язково встановіть пароль та логін. Зробіть перегляд сторінки закритим, і відкритим лише для друзів.

2. Стежте, щоб загальнодоступна сторінка виглядала професійно.

3. Перш ніж публікувати фото чи відео, подумайте «Як би я на це відреагував, якби був татом чи мамою одного з учнів?».

4. Ваша поведінка в соціальних мережах стане позитивним прикладом для учнів.

5. Вкажіть інформацію про себе. Опишіть свої цілі. Обов’язково зазначте на сторінці, що «я працюю в початковій школі…і т.д.» щоб ділитись авторськими розробками та ідеями з іншими вчителями.

6. Перш ніж викласти фотографію, добре подумайте.

7. Захистіть свої паролі (не дозволяйте учням користуватися своїм вашим телефоном чи комп’ютером)

8. Читайте час від часу новини ваших «друзів» та «підписників». На їхніх сторінках може звявитися корисна інформація.

9. Зробіть свої профайли «приватними», щоб їх змогли бачити лише ваші «друзі», або ті, кому ви надаєте доступ. Росс каже, що в нього таке обмеження стоїть на Instagram.

10. Поговоріть з друзями та родичами, щоб вони не позначали на фотографіях та відео, які можуть скомпрометувати вас як професіонала. Росс зазначив, що з ним вже у житті таке траплялось.

Росс розповідає, що для нього та людей його віку, соціальні мережі – це унікальне явище. Для вчителів значно молодшого віку це стало невід’ємною частиною життя. Незважаючи на те, що сторінку в соціальних мережах мають практично усі вчителі, вони мають подавати приклад тієї поведінки, яку очікують від учнів в школі та на шкільному майданчику. Ми не можемо вимагати від людини ідеальної поведінки, якщо самі не відповідаємо цьому критерію.

Сподіваємось, мудрі поради Росса МакГіла допоможуть вам вести сторінку у соціальних мережах.

Перший раз у п'ятий клас.  Поради з адаптації

Гнучкі навички п'ятикласників.

П’ятий клас – кризовий етап у розвитку особистості. Тому завдання вчителів і батьків – зробити світ середньої школи дійсно комфортним для учнів! У цей період діти охоче приймають дозовану допомогу та підтримку, довірливо ставляться до дорослих, але при цьому постійно перевіряють їхній авторитет,.

Дослідження Гарвардського університету показують, що ринок праці XXI століття дуже мінливий. Утім, ми розуміємо цю тенденцію навіть без додаткових досліджень – одні професії зникають, з'являються нові. Уже немає гарантій, що 15 років навчання у школі та ВНЗ гарантовано виховають успішного професіонала. На перший план виходять гнучкі навички (soft skills): адаптивність, ініціативність, здатність до самоосвіти та самоорганізації. А формувати їх необхідно з початкової школи, а у п’ятому класі – і поготів!

Перш ніж формулювати чек-лист особистих якостей, якими має володіти сучасний п'ятикласник, пропонуємо ознайомитися з основою – особливостями психології учнів передпідліткового віку. 

Психологічні особливості молодшого підліткового віку:

• прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;

• почуття дорослості;

• пошук власної унікальності;

• емоційність – висока розумова активність розвивається лише в діяльності, що подобається;

• низька адаптація до невдач – успіх/неуспіх суттєво впливає на мотивацію до навчання;

• емоційна нестабільність;

• поява потреби стати авторитетом у колективі однолітків, у родині; 

• прагнення уникнути ізоляції, мати вірного друга;

• підвищена стомлюваність.

• зменшення авторитету віку; 

• нестабільна самооцінка, переоцінка своїх можливостей;

• відраза до необґрунтованих заборон; 

• увага до відповідності слова і діла.

Які ж навички має сучасний п'ятикласник і як вчителю їх посилити?

Уміння працювати в команді 

Учень уміє бачити спільну мету, чути однокласників, приймати ідею інших та плекати особисті амбіції. Важливо бути готовим надати допомогу іншим і підтримати однокласників у складній ситуації, вміння переконувати і знаходити компроміс. 

Ідеї для вчителя: 

• організовувати командні заходи: ігри, постановка спектаклів, волонтерські програми;

• перетворювати звичайні уроки на цікаві проєкти, які необхідно захищати всією командою.

Креативність

Креативний п'ятикласник знаходить нестандартні рішення у знайомих ситуаціях, він вміє вигадувати і втілювати в життя нові ідеї.

Ідеї для вчителя: 

1. Запропонуйте учням не лише дати правильну відповідь при розв'язанні задач, але і знайти декілька різних варіантів рішення.

2. Заохочуйте фокусуватися не лише на програмних, а й на позакласних заняттях: музичних школах, спортивних секціях, курсах акторської майстерності, художніх гуртках тощо. Влаштовуйте конкурси талантів. Дитині з широким кругозором легше адаптуватися до змін та знаходити нестандартний підхід до вирішення проблем.

Комунікабельність

Любов до спілкування полягає у відкритості та вмінні налагодити контакт із іншими людьми. Важливо розуміти потреби та наміри оточуючих. 

Ідеї для вчителя: 

• заохочуйте активну участь у дискусії. На оцінку має впливати залученість учня на уроках і його здатність відстоювати свою точку зору;

• залучайте однокласників до участі у спортивних та мистецьких заходах, відвідуйте разом гуртки за інтересами.

Позитивне ставлення до оточення

Віра в себе та в інших людей. Такий погляд на світ сформує у п'ятикласника звичку дивитися на події з різних боків і знаходити позитив у оточенні. 

Ідеї для вчителя: 

1. Влаштовуйте дні самоуправління – нехай учні розуміють особливості роботи педагога. Долучайте до тимчасового вчителювання не лише дітей з цього класу, а й старшокласників. Учні мають відчувати, що школа прекрасно розуміє, з якими складнощами вони зустрічаються, а вчителі завжди готові допомогти порадою, звернути увагу на позитив і прогрес.

2. Організуйте здорову конкуренцію. Це допоможе школярам тримати фокус на власній меті, а не на тимчасових невдачах.

Жага до знань і допитливість

Інтелектуальний голод, жага нових знань та інтерес до навколишнього світу – «вбудована функція» кожної дитини. Завдання дорослих – зберегти цю зацікавленість. 

Ідеї для вчителя: 

• Забезпечте наочність. Хімія, фізика та біологія стають особливо цікавими, коли можна вивчати не тільки теорію, а й робити досліди. Ми маємо не лише підготувати учня до контрольної, але і закохати його у свій предмет.

• Запрошуйте лекторів, влаштовуйте тематичні екскурсії. Залучайте батьків до життя класу. Охочі можуть розказати про свою професію, підготувати фотографії, цікаві факти та кумедні випадки зі своєї роботи. Учні з перших вуст зможуть дізнатися про спеціальності та зрозуміти, як можна застосовувати отримані знання на практиці.

Перехід до середньою школи – важливий крок у житті учнів. Вони пишаються тим, що подорослішали, стали ближчими до старшокласників, навчаються у різних кабінетах, знайомляться з учителями-предметниками. Все ж, діти потребують посиленої уваги, підтримки та ненав'язливого контролю, оскільки їм складно орієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Об'єднайтеся з батьками, створіть сприятливий психологічний клімат і ставтеся уважно до кожної дитини. Бажаємо вашим п'ятикласникам легкої адаптації!

Джерело: На урок

Способи опитування на уроці

З часом  у кожного вчителя в його методичній скарбничці накопичуються найрізноманітніші прийоми опитування. Пропонуємо ознайомитися з деякими, найбільш популярними способами проведення опитування на уроці, які зібрав pedsovet.

1. Базовий лист. У листі перераховані базові питання, відповіді на які повинен знати кожен учень по даній темі. У старших класах лист має складатися з двох частин, в першій прості питання, в другій складніші. 

Базовий лист створюється заздалегідь, до пояснення нової теми. По ходу пояснень і роботи на уроках учні записують відповіді на питання. Опитування за базовими листами зручно проводити під час завершального практичного уроку на тему. Це може бути як фронтальне, так і індивідуальне опитування.

2. Опитування по ланцюжку використовується, коли потрібно дати розгорнуту відповідь. Ефективний при закріпленні нової теми. Один учень починає відповідати – інші доповнюють.

3. Програмоване опитування. Проводиться на етапі закріплення нової теми або під час перевірки домашнього завдання. Учні повинні вибрати одну правильну відповідь з декількох варіантів. При цьому важливо обґрунтувати свій вибір. Для ініціації дискусії, вчитель може почати захищати невірну відповідь.

4. Аудіоопитування. Відповідь учня записується, потім йому дають послухати запис. В цьому і полягає мета – дати послухати себе з боку. Прийом використовується для розвитку усного мовлення при навчанні навичкам логічного викладу.

5. Взаємне опитування – одне з найбільш складноконтрольованих. Учні працюють в парах, опитуючи один одного згідно заздалегідь складеним питанням і виставляючи оцінки за заздалегідь визначеними критеріями.

6. Опитування з відстроченою реакцією. При цьому після питання витримується пауза протягом 30-40 секунд. Це дозволяє відповідати не тільки тим, хто швидко метикує. Відстрочена реакція допомагає залучити до роботи і менш енергійних учнів, які при звичайному опитуванні займають пасивну позицію.

7. Щадне опитування. Клас ділиться на дві групи або за варіантами. Учитель ставить питання – учні першої групи відповідають на нього, повідомляючи свої відповіді один одному «по ланцюжку». Потім на питання відповідає хтось із учнів або сам учитель. Після цього учні з першої групи ставлять своїм товаришам + або -. Досить десяти питань. Такий прийом передбачає, що кожен учень не тільки відповість мінімум на п'ять питань, а й вислухає відповіді на інші п'ять.

8. Індивідуальне опитування, або опитування біля дошки – ефективний прийом для розвитку усного мовлення. Передбачає грунтовне опитування одного учня, максимально глибоку оцінку його знань і умінь.

9. Прес-конференція – ще один різновид індивідуального опитування. Але в ролі опитуючих виступають самі учні. Вони заздалегідь складають питання по темі. Під час уроку викликається один учень, який буде грати роль інтерв'юйованого. Решта виступають в ролі журналістів і опитують учня.

10. Опитування по відеоролику або анімації. Демонструється відео або анімаційний ряд по темі. Але звук у ролика вимкнений. Учень повинен прокоментувати побачене. Наприклад, на уроці фізики можна показати, як проводиться той чи інший дослід. Учень повинен пояснити: які фізичні закони працювали в даному прикладі.

11. Капелюх питань. Суть прийому в тому, що учні вчаться самі складати питання. Учитель пропонує три капелюха. В перший складаються питання за текстом підручника. Наприклад, якщо це урок літератури – то питання до тексту твору. У другий капелюх йдуть питання оціночні, що починаються зі слів: «Я вважаю, що ..., а ти як думаєш?» Цей капелюх теж важливий, оскільки вчить формулювати власну думку. Наприклад, на уроці історії сюди потраплять питання, що стосуються оцінки тієї чи іншої події. У третій капелюх збираються питання, на які учень і сам не може відповісти або зовсім не знає відповіді. Це дозволяє учням самостійно оцінити свій рівень підготовки і стимулює до розширення кругозору. Питання з капелюхів потім можна використовувати при взаємних опитуваннях або фронтальних перевірках.

12. ПОПН-формула.

Будується наступним чином:

П – позиція

О – обгрунтування

П – приклад

Н – наслідок.

Це прийом творчого опитування, який вчить лаконічності і розвиває навички логічного мислення. Учитель ставить питання. Учні готують відповіді за схемою:

П – «Я вважаю, що...»

О – «Тому що...»

П – «Я можу довести це на прикладі...»

Н – «Тому я роблю висновок, що...»

13. Острівці. Учневі пропонується текст, наприклад, визначення терміну. Але частина тексту закрита листом з вирізаними віконцями, крізь які видно лише окремі слова. За ним учень повинен відновити або переказати близько до тексту саме правило або визначення.

14. Аукціон. Обирається тема аукціону, наприклад, «Країни Африки». Учні називають країни, кожен по одній країні. Оцінку (або заохочення, плюсик, залік, цукерку) отримує лише той, хто назве країну останнім. Цей прийом опитування дозволяє в лічені хвилини освіжити базові знання з теми. Його з успіхом можна використовувати для закріплення матеріалу цього уроку або для узагальнення великих тем.

15. Підбери пару. Учневі пропонується лист, розділений на дві частини. В одній з них – питання по темі, в іншій частині листа – відповіді. Завдання: підібрати правильну відповідь для кожного питання. 

16. Брейн-ринг. Готуються питання, які потребують лаконічних відповідей або на які можна відповісти однозначно «так» або «ні». Перемагає в грі той, хто безпомилково відповість поспіль на 5 запитань ведучого. Замість питань можна використовувати приклади усного рахунку, наприклад.

17. Плесни в долоні. Прийом простий у застосуванні і використовується, коли потрібно перевірити базові знання з теми. Учитель перераховує терміни, імена, назви і т. д. – те, що пов'язано з темою. Завдання учнів – плеснути в долоні, коли вимовляється вірна відповідь. 

18. Розминка. Проводиться на початку уроку і дозволяє не тільки освіжити в пам'яті пройдені теми, а й підготувати учнів до сприйняття нового матеріалу. Для розминки підбираються базові питання, які потребують лаконічних відповідей. Проводиться у швидкому темпі. Не варто при цьому фіксувати увагу на неправильних відповідях. Розминка проводиться на початку уроку, а тому важливо зберігати позитивний настрій. Для більш успішного і ефективного опитування під час розминки використовуйте  слайди або відеоряд.

19. Вгадайка. Принцип цього опитування знайомий кожному, але ця гра дозволяє не тільки перевірити знання учнів по темі, але і акцентувати увагу на побудові логічних ланцюжків. Учитель задумує слово. Наприклад, відома історична особистість. Учні задають питання, на які можна відповідати тільки «так» або «ні». Цей прийом опитування можна проводити на стадії введення в урок, повторюючи основні поняття пройденої теми. Варіація цієї гри: учень виходить до дошки. За його спиною на екрані виводиться загадане слово. Тепер цей учень задає питання, а клас відповідає.

20. Телеграф. Цей вид опитування проводиться письмово. Учитель готує картки з текстом, в якому слова складаються тільки з приголосних. Завдання учнів – відновити всі слова. Прийом ефективний, коли потрібно опитати знання базових термінів, понять, формулювань.

21. Все навпаки. Інтелектуальний ігровий прийом, що дозволяє провести опитування в цікавій формі. Суть у тому, що вчитель називає слова, а учні повинні назвати слово, протилежне за значенням. Цей прийом давно відомий учителям російської мови, які практикують його при вивченні антонімів. Але прийом можна урізноманітнити, зашифрувавши цілу фразу. Використовуйте не тільки антоніми, а слова з того ж логічного ряду. Розгадавши фразу, учні отримають відповідь на поставлене запитання.

22. Правильно-неправильно. Суть опитування полягає в тому, що із запропонованих учителем виразів учні вибирають лише правильні. Дуже ефективний прийом при перевірці домашнього завдання або при повторенні пройденого матеріалу.

23. Експрес-тестування. Питання тестів з варіантами відповідей виводяться на екрані(або зачитуються вчителем усно). Учні на окремих листочках вирішують тести. Питань не варто вибирати багато. Для експрес-тесту достатньо 5-6 питань по темі. У кінці можна вивести на екран варіанти правильних відповідей, – учні самостійно перевіряють свої роботи, або використовують прийом взаємної перевірки. Цей прийом часто використовується на етапі введення в урок або при перевірці домашнього завдання. Так само можна швидко перевірити знання базових понять з пройденої теми.

24. Тисяча прикладів. Прийом використовується для перевірки практичних навичок. Це форма усного фронтального опитування, який дозволяє за короткий час оцінити, наскільки правильно учні можуть пов'язувати вивчену теорію з практикою. Суть прийому: дається поняття, визначення, дата, назва. Учні повинні навести приклади, що розкривають сенс. Наприклад, на уроці хімії задається питання «Застосування заліза». Учні не просто відповідають «у виробництві», а наводять конкретні приклади.

25. Полагодь ланцюжок. На екран виводяться пропозиції. Завдання учнів: скласти логічний ланцюжок. Пропозиції можна замінити картинками. Наприклад, на уроці біології потрібно відновити цикл зростання дерева з насіння. Таке опитування дозволяє не тільки перевірити знання основних понять, а й уміння складати логічно послідовні цикли.

26. Диктант із літер. Один з варіантів комбінованого опитування. Учитель зачитує питання, учні записують лише перші літери відповідей. З цих букв потім складається відповідь на головне, ключове питання.

27. Тренувальна контрольна робота. Робота проводиться як звичайна контрольна, але оцінки за неї йдуть в журнал лише за бажанням учня. Завдання для такої контрольної потрібно вибирати такі, які будуть максимально схожими на завдання в основній контрольній. Це дозволяє не тільки перевірити знання учнів, а й виявити прогалини.

28. Релейна контрольна робота – ще один варіант письмового опитування. Завдання для неї підбираються з уже пройденого матеріалу, ті, що діти вже виконували. Найчастіше беруться з підручника, з пройдених і виконаних вправ. Атмосфера не напружена, тому що діти вже знайомі із завданнями, і вчитель з'ясовує, наскільки діти усвідомили пройдений матеріал.  Після таких опитувань діти уважніше ставляться до виконання домашніх завдань.

29. Азбука. Учитель називає одну букву. Учні повинні підібрати якомога більше слів, що починаються на цю букву. Всі слова і поняття повинні перегукуватися з темою уроку. Таке опитування допомагає не тільки перевірити знання учнів в активній формі, а й повторити пройдений матеріал. Прийом зручно використовувати на початку уроку, при введенні в нову тему або про перевірку домашнього завдання.

Вибираючи той чи інший прийом, слід пам'ятати про мету опитування, і про те, який час ви плануєте відвести для нього. А які прийоми використовуєте ви?

Освіта Нова