За бажанням – на бажання
Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.
Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».
Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».
Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».
Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).
Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).
Ми йдемо до магазину за хлібом чи по хліб, за водою чи по воду? У нашій мові функціонує багато конструкцій з прийменником «за»: стояти за рогом, стежити за порядком, звертатися за допомогою тощо. Проте сполуки зі словами, що мають значення руху (іти/піти, виходити, їхати), «перекочували» до нас із російської. Правильний український варіант – прийти/вийти по щось.
Ні перше, ні друге. Багато хто, орієнтуючись на російські «согласно/соответственно чему-либо», так само використовує безприйменникові конструкції в українській мові: згідно даним, відповідно наказу тощо. Проте правильними є варіанти з прийменниками, що вимагають від наступного слова певного відмінка: згідно з чимось, відповідно до чогось.
Існує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Чимось подібним спантеличив Більбо Беґґінса чаклун Ґендальф у «Гобіті» Толкіна.
Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора». Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку». Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.
Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться». В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі. Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».
Назву театру, що його заснував 1922 року в Києві видатний драматург Лесь Курбас, сьогодні має мала сцена Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Також це однойменний український літературно-художній часопис (колишня назва – «Прапор»), а ще палац культури в Тернополі.
При відмінюванні цієї назви, що, по суті, є застарілим найменуванням березня, часто виникають розбіжності. Побувати в «Березілі» чи «Березолі», біля «Березіля» чи «Березоля»? Насправді це слово підпорядковується правилу чергування, як-от стіл – стола. Тому й «Березіль» ‒ «Березоля».
Два слова, що нерідко вживаються в одному значенні – дуже короткий відрізок часу. Проте їхня семантика все ж відрізняється, що дозволяє побачити й «Російсько-український словник» (2011-2014). Так російському «мгновению» відповідає українська «мить», тоді як «миттєвість» ‒ аналог російського «мгновенность», що позначає не час, а якість (швидкоплинність, короткочасність).
Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».
Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.
У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».
Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні». Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був». А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».
Фото: depositphoto.com / unsplach
Джерело: studway.com.ua
12 поширених помилок в українській мові