Неактивні діти. Як із ними працювати?

Підказки для роботи на уроці з неактивними школярами

Як часто ми можемо помічати картину, коли дитина дивиться у вікно на уроці і не реагує на те, що відбувається навколо?

І це може відбуватися зовсім не через те, що «на вулиці сніг гарний йде» чи «здається, там знайомий пройшов».

Це маленький дзвіночок, який свідчить про те, що дитині нецікаво, а тому викладачеві потрібно змінювати тактику ведення заняття.

Перш ніж говорити про способи вирішення даної проблеми, варто зазначити причини неактивної поведінки дітей на занятті.

По-перше, така дитина може бути немотивованою зовнішньо чи внутрішньо. І якщо з першим варіантом боротися викладачеві більш-менш легко, бо така дитина буде робити відповідні завдання на уроці, тому що ви їй так сказали, тому що не хоче отримати поганий бал, тому що хоче вступити на бюджет; то в ситуації з відсутністю внутрішньої мотивації викладачеві набагато важче.

Тут доводиться «добувати іскру цікавості, щоб потім розпалити багаття бажання вчитися», а це означає, що викладачеві одночасно потрібно бути собою (в своїй професійній ролі викладача) /психологом /жилеткою /тамадою /подружкою /аніматором і ще плюс-мінус 2-3 ролі в залежності від предмету викладання та теми уроку.

По-друге, така дитина може бути просто сором’язливою та невпевненою в собі від природи, хоча з бажанням вчитися. І тут вже питання пов’язане з атмосферою в класі, з тим, наскільки учням комфортно просто знаходитися разом в приміщенні, не кажучи вже про власне заняття.

В даному випадку роль викладача зводиться до психологічних аспектів, вирішення яких є першочерговим, а потім уже до усіх інших.

Переходимо до засобів, які будуть більше чи менше дієвими в залежності від попередньо згаданих причин неактивної поведінки дітей на занятті.

Для початку варто дати зрозуміти таким дітям, що правило «не чіпай мене і я тебе чіпати не буду» – не працює.

Їх все одно потрібно питати, і навіть якщо вони мовчать протягом 2-х хвилин перед тим, як щось скажуть, потрібно все одно чекати їх відповіді. І не просто чекати, а давати певний час подумати + наштовхувати на відповідь певними запитаннями відповідно до теми.

Якщо дитина знає, що її спитають на занятті, і не просто для галочки, а чекатимуть від неї відповіді, то є більше впевненості у тому, що вона буде слухати те, про що йдеться на занятті.

Таких дітей потрібно хвалити (навіть інколи більше, ніж інших, більш активних та розумних).

Це правило спрацьовує для «тихих дітей», проблема яких криється у надзвичайній невпевненості у собі та у власних силах, тому дружня підтримка їм життєво необхідна.

Підтримуючи таку дитину, показуючи їй своє позитивне ставлення, ви налаштовуєте її не «проти» себе (як зазвичай налаштовані такі діти), а «за», що добре впливає на засвоєння інформації загалом.

Потрібно давати роботу в парах.

Але при цьому важливо слідкувати за тим, щоб дитина не «відлинювала», даючи активній стороні дуету віддуватися за двох.

Бажано, щоб завдання були такими, що кожен з пари мав би своє міні-завдання. Наприклад, один описує людину, а інший малює, відповідно до почутого. Так точно працюватимуть обидва.

Використовувати здобутки технічного прогресу та давати дітям можливість пограти в телефоні на уроці в Quizlet/Kahoot.

Дані навчальні програми розраховані на індивідуальну участь кожного, тому хоч-не хоч, а все одно доведеться працювати, особливо під час Kahootу. До того ж використання таких додатків позитивно впливає на концентрацію уваги, адже думати потрібно швидко.

Заохочувати таких дітей допомагати вчителю.

Наприклад, «А можеш допомогти мені роздати самостійні роботи?», «Можеш нагадати нам усім правило, я пам’ятаю, у тебе минулого разу це дуже добре вийшло». Таким чином дитина відчуватиме, що вона важлива.

Варто хоча б інколи спілкуватися з дітьми під час перерви.

Слідкувати за їх психічним станом (наскільки це можливо), дізнаватися більше про їх захоплення, успіхи в школі, домашніх улюбленців і т.п. Це все сприяє позитивній атмосфері на уроці та переводить викладача з категорії «чужі» в «свої».

І останнє, варто давати на уроці додаткові завдання учням і перевіряти їх не разом, а окремо у кожного.

У даному прийомі є декілька позитивних аспектів: так викладач має змогу допомогти кожному учневі з конкретно його проблемами та таким чином точно кожен учень буде працювати.

Усім чудових занять та допитливих учнів!