Олег із білявкою на руках танцював у яблуневому саду, все навколо пінилося біло-рожевим цвітом, вітри влаштували порошу з пелюсток. Йому ж було 19, а їй, Катрусі-Калинці, дочці улюбленого професора літератури Леоніда Білецького – 5 років.

Вітри мандрів розлучили їх надовго: Олег Ольжич працював у Італії, США. Коли знову побачив панну Калинку, то віршем «Пороша» натякнув на свої почуття до обраниці:

Русява дівчина у хустці,

І повні глечики усі,

Та ми зустрінемось у пустці,

В полях на Лірницькій косі.

Стежки завіяло наново,

І гусне зовсім сиза мла,

І тільки лиця калиново

Тобі рум’янцем поняла.

Ходімо так. А я тепер би

Ішов куди б там не було.

Ой, там за скиртами, повз верби,

Я знаю простий шлях в село.

Серед аскетичних, скупо мовних поезій у Олега Ольжича виспівався вірш-спогад про першу зустріч «Яблуня на горі».

Дуже скоро для Калинки він став найсвітлішим героєм української історії, вона пише: «Ольжич був зовсім відмінний від усіх. Від нього випромінювало якесь надземне хвилювання. Він мав якусь чарівну міць, якою заворожував своє оточення… Пізнавши його ближче, я прийшла до переконання, що він стоїть понад усім людством, що ніхто, абсолютно ніхто не може йому рівнятися». «Тоненький конверт дрижав у руці, щоб його відкрити, потрібно було надлюдської сили», – згадувала вона про перший лист коханого. Тривала війна, поет-вояк перебував у підпіллі, але взаємне почуття не гасло, на відстані єднало закоханих, адже:Господь, багатий нас благословив

Дарами, що нікому не відняти:

любов і творчість, туга і порив,

Відвага і вогонь самопосвяти!

2 серпня 1943 р., коли його портрети були серед державних злочинців, за голову яких обіцяна висока нагорода, старенький священик почув прізвище молодого та зауважив: «Ти мені цього не казав, сину!». Катерина Білецька й Олег Ольжич взяли шлюб у православній церкві галицького села Яблінка Вижня за десять місяців до смерті молодого. Катерина Білецька-Кандиба, його дружина, згадувала: «Мені дуже тяжко говорити про Ольжича. У той час, коли я почала його ближче пізнавати, я не в силі була охопити його велич, як науковця, політика, поета. Ці три прикмети єдналися в одній його постаті. Дуже загально я знала про його археологічні осяги, не дивлячись на те, що я дуже хотіла брати активну участь у націоналістичному русі. Колись, то вже після нашого шлюбу, він пояснив мені, що віддав усе для організації: науку, творчість, своїх батьків, своє особисте життя. І коли він приходив на короткий час, до нашого спільного мешкання, йому дуже потрібно було затишку, іншого світу».

31 липня 1944 року після загибелі батька прийшов у світ нащадок поетів і Катерина Білецька записала сина на своє прізвище. Лише по війні вдова оприлюднила шлюбне посвідчення й Олег Олегович успадкував ім’я – Олег Кандиба.

Ганна Черкаська