«Поляк за походженням, українець за світоглядом, на смертному одрі казав: «Я помру, а Україна зостанеться». Було то 7 жовтня 1902 р. у родовому маєтку в с. Романівці помер Таде́й Розеславович Рильський. Його поховано за селянським звичаєм на звичайному сільському кладовищі — як він і заповідав.

Коли держави України не було, слово «Україна» було забороненим, 2 січня 1841 р. (21 грудня) 1840 р. у с. Ставище (Київщина) народився і був хрещений невдовзі в місцевому костелі як Тадеуш-Томаш-Збіґнєв, відомий нам Тадей Розеславович Рильський, батько Максима Тадейовича.

Батько Тадея – Розеслав Теодорович Рильський – багатий гоноровий поміщик, учень Северина Гощинського. Мати – Дарина-Дорота, дочка мальтійського кавалера, князя Олександра Трубецького та Людвіки з Росцишевських. Бабуня Тадея по матері, Людвіка Трубецька була освіченою жінкою, харизматичною особою, яка відверто підтримувала антиросійські настрої, про що свідчать рапорти поліції.

У сім’ї Розеслава Теодоровича було троє дітей: Тадеуш (Тадей), Юзеф (Йосип) і Магдалена. Бабуся Людвіка Казимирівна Трубецька займалася вихованням онуків. У рапортах поліцейських чиновників повідомлялося, що Тадей та Юзеф Рильські вели якісь особливі «дружні розмови» з «бабушкою Рыльських княгинею Трубецкою и Василієм Фрейгангом». Тадей отримав прекрасну домашню освіту, вільно читав газети, спілкувався польською та французькою. Тадей закінчив другу Київську гімназію і став студентом історико-філологічного факультету університету Святого Володимира. В університеті Рильський найбільше цікавився політичною економією. Був улюбленим учнем професора Миколи Бунге, який тоді пропагував вільну працю, приватну ініціативу, ринкову конкуренцію. Тадей Рильський серед перших у Російській імперії взявся за економіку вивільнених із кріпацької неволі селянських господарств. Правнук Максим Георгійович пригадував: «Коли в 1861 році було відмінене кріпацтво, люди отримали омріяну волю, але ні землі, ні засобів до існування вони не мали — виживай як хочеш. І Тадей із істориком Володимиром Антоновичем, другом і побратимом, а частково і сам, об’їздив усю Україну та описав, як де живуть люди та куди можна податися на заробітки. Зокрема, у своїй праці «Про херсонські заробітки» він детально описує, як і чим можна добратися на Херсонщину з Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, скільки це буде коштувати, де можна зупинитися, до кого звернутися, щоб найнятися на роботу, що і де купити. От скажіть, йому це треба було? А він зробив і видав заради людей!».

У фундаментальній розвідці “Студії над основами розкладу багатства” він започаткував фахову українську термінологію. Іван Франко назвав студії “першою працею по економії суспільній на нашій мові”.

Тадей потоваришував зі студентами-поляками Володимиром Антоновичем і Павлом Чубинським. Разом вони вийшли з польського студентського земляцтва (ґміни) й утворили гурт хлопоманів: спілкувалися українською, носили вишиванки, вивчали історію України, записували фольклор. Кожного літа ходили пішки Україною: учили дітей грамоті, дорослим допомагали укладати папери до суду, інших органів. Тадей згадував: «За три вакації ми обійшли сливе весь правобічний і новоросійський край: Волинь, Подолію, Київщину, Холмщину і більшу частину Катеринославщини і Херсонщини».

Тадей Рильський свідомо став першим українцем польського роду. Девізом життя пан Тадей обрав слова: «Ми не можемо лишатись колоністами, якщо хочемо бути корисними народові».

Максим Тадейович писав:

Мій батько запальний і тихий Антонович,

Що дружба з юних літ лучила їх міцна,

Ненавиділи їх Піхно і Юзефович,

А Лисенко любив, Старицький шанував

І Діоскурами Іван Франко назвав.

У часи навчання Тадея попечителем Київського учбового округу був хірург Микола Пирогов. Він дозволив відкриття українських недільних шкіл. Студенти-хлопомани винаймали приміщення для шкіл, самі викладали та писали підручники рідною мовою. 1859 р. коштом молодих викладачів було винайнято приміщення для школи та проживання учнів. І на вул. Жилянській вони відкрили семирічну школу – «Жилянію». Її випускники мали стати сільськими учителями для українців. Директором був Володимир Антонович, найкращим викладачем – Тадей Рильський. Вихованцями школи були двоє рідних племінників Тараса Шевченка, племінник Ф. Панченка, здібні хлопці з дворової челяді, яких сини поміщиків привозили з рідних сіл ніби для прислуги собі, а фактично для навчання. Школа проіснувала майже три роки. 1862-го більшість молоді з Київської громади підпала під недремне око поліції і школу довелося закрити. Батько братів Рильських знав про діяльність синів, але не заважав їм обирати свій шлях. Коли міг, Розеслав Теодорович допомагав їхнім товаришам (він дав 2 000 карбованців сріблом Володимирові Антоновичу для поїздки за кордон). У помешканні братів Тадея та Йосипа Рильських та в маєтку їхнього батька провели обшуки. Доказом вини стали «несколько листов тетради, написаной Фаддеем Рыльским на малороссийском языке, в которой рассказывалась история Украины, наполненная местами, могущими возмущать крестьянские умы». Крім того, слідство встановило, що Тадей Рильський – католик, який ніс на своїх плечах домовину Тараса Шевченка, “посещал крестьянские избы и шинки”, “читал дворовой прислуге поэму “Наймычка” і навіть… співав із селянами народних пісень. А тоді це було підставою для примусового вислання вглиб Росії. За подібні “злочини” автора тексту гімну незалежної України Павла Чубинського 1862 року без жодного суду спровадили на поселення до Архангельської губернії. Влітку 1865 року був затриманий в Умані молодий дворянин Амос Свидницький. Цілий рік його тримали під слідством за… хлопоманський вигляд (затримано “в малороссийском костюме, т. е. в холщевой рубахе, вышитой на воротнике и передней части, в широких синих суконных штанах”). Був позбавлений чинів, дворянської гідності, усіх прав власності, бойових нагород і засуджений до розстрілу підполковник Красовський, який у малоросійському одязі підкидав солдатам листи із закликом не стріляти в селян за те, що вони хочуть землі і волі.

Братів Рильських хотіли виключити з університету, або перевести до Казанського, Але завдяки О. Герцену справа набула розголосу, і за студентами Тадеєм і Йосипом (Юзефом-Марціялом) встановили суворий нагляд поліції. Настільки суворий, що хворому на сухоти Осипу заборонили виїхати на лікувальні води і він помер 1862 року…

Після закінчення Київського університету у 1862 р. Тадей відмовився продовжувати наукову кар’єру. Батько Рильського виділив сину третину спадщини і родовий маєток Романівку. Тадей поїхав у село Романівка (нині Попільнянський район Житомирської області).

І хоч під час повстання 1863 р. величезні княжі багатства Рильських приватизувала імперія, Тадею Розеславовичу належало понад 500 десятин, до кінця життя був значним поміщиком і залишався римо-католиком.

Юний Тадей Рильський одружився зі своєю далекою родичкою Людгардою з роду Рильських, онучкою Антонія та правнучкою Шимона Рильських. Дітей у них не було, дружина рано померла.