Як говорити з розлюченими бптьками

10 порад від психолога

1 Називайте батьків по імені

Кожній людині приємно, коли до неї звертаються на ім’я. Адже коли вас називають – отже, вас бачать. Якщо ви пам’ятаєте, як звати батьків, то це величезний плюс на вашу користь. Якщо ні – не біда. Просто перепитайте: «Як би вам було зручно, щоб я до вас зверталася?». Як ви вже зрозуміли, ключове слово тут «зручно» (або «приємно»).

2 Посміхайтеся

Навіть якщо це складно і ви й самі готові «вибухнути» – посміхніться. Люди часто відповідають посмішкою на посмішку, та й «накидатися» на людину, яка налаштована до вас позитивно, якось незручно. Необов’язково посміхатися впродовж усієї бесіди але при зустрічі – варто.

3 Запропонуйте батькам присісти

Це ще один психологічний прийом. Коли ми на когось злі, то бачимо себе «над» ним, тобто зверху. А якщо батьки сядуть за парту, а ви залишитесь на місці педагога, то положення автоматично змінюється на підсвідомому рівні.

Для продуктивної бесіди сядьте напроти, але краще, щоб між вами була парта – завдяки цій перешкоді ви будете почуватися більш впевнено.

4 Використовуйте техніку активного слухання

Перепитуйте час від часу, чи правильно ви все зрозуміли, та дайте батькам зрозуміти, що поважаєте їх думку («Ви так вважаєте?»). Техніка допоможе знизити напруження, адже батьки переконаються, що їх хочуть чути. Крім того, це допоможе їм заспокоїтися та побачити ситуацію з іншого боку.

5 Покажіть інший бік медалі

Поставте у центр оповіді іншу сторону – якщо це конфлікт між однокласниками, намагайтеся пояснити батькам позицію іншої дитини, якщо ж непорозуміння між учнем і вами – висловте свій погляд на ситуацію.

6 Не поспішайте пропонувати вирішення проблеми

Пропонуючи рішення, ви берете на себе відповідальність. Розпитайте батьків про те, як би проблему вирішили вони, які дії б застосували та якого результату очікують від вас. І лише після цього запропонуйте свій варіант. Таким чином відповідальність буде розділена між двома сторонами.

7 Не критикуйте дитину

Не забувайте про те, що для усіх батьків їх діти – найкращі. А якщо дитина щось робить не так – отже, я погана мати (батько). Або ще «краще» – в усьому винен учитель. Тому тут треба обережно: критикуйте не дитину, а конкретний вчинок, при цьому не забувайте зазначити позитивні якості учня. Тоді у батьків не виникне бажання захистити свою дитину, а навпаки – вони захочуть допомогти їй стати кращою.

8 Якщо можливо, не зачиняйте двері кабінету або запросіть колег

Навіть найзапекліші скандалісти не люблять зайвих свідків. Звичайно, мова йде не про учнів – вони не повинні ставати свідками таких розмов.

9 Подякуйте за розмову

За відверту розмову справді варто подякувати – не так багато батьків навіть не думають вирішувати проблеми і просто залишають усе як є.

10 Не беріть слова батьків близько до серця

Вони мають право на свою думку, проте це не означає, що ця думка – істина в останній інстанції. Адже вам також не усі люди однаково до вподоби, тож і ви не можете подобатися усім без винятку. Ваше завдання – не дружити з батьками, а навчати їхніх дітей.