Аналіз поезії “З журбою радість обнялась…”

Якщо ви прочитали поезію Олександра Олеся “З журбою радість обнялась…” і не можете самостійно визначити її жанр, тему і художні особливості, то вам неодмінно стане в нагоді наш матеріал. Така характеристика якнайкраще передає думки та почуття поета, вкладені у віршовані рядки. Успіхів!

Вірш “З журбою радість обнялась” датований 1906 роком скла­дається всього з двох строф, в яких визначене поетичне кредо Оле­ся.

Образ журби з радістю в обіймах наводить на думку, що не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Напевно, життя – це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль?

У мистецтві, як і в житті, немає “білішого” і “чорного”. Від того, як складається життя митця, залежить настроєва тональність його творчості.

Вид лірики: інтимна (любовна)

Жанр: романс

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Тема: у житті людини є журба і радості, якими міниться життя.

З журбою радість обнялась…

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,

І з дивним ранком ніч злилась

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я…

Олесь висловив думку про те, що він і сам не знає, хто дужчий: журба чи радість. Ці почуття однаково дорогі поетовому серцю, бо вони наснажують і живлять його творчість. Може, творчість народ­жується зі страждання і стає джерелом розради для багатьох людей, які шукають відповіді на болючі для себе питання?

Літає радість, щастя світле, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трапи, квіти… А сльози ще тремтять на них.

Критика

Вірш будується як художній монолог у двох строфах, двох етапах сповіді. Ліричний сюжет розвивається на контрастах: зіставляються настрої і почуття душі героя-мрійника.

Художня палітра твору забарвлена чарівною наспівністю і милозвучністю, яка досягається алітераціями та асонансами (у, о, а, і), символістський прийомом недомовлення, риторичним та анафорични запитанням.

У вірші розкривається складна діалектика почуттів ліричного героя, силу яких увиразнють антитези, порівняння(сліз х перлинами).

Журба і радість стають живими істотами, поміж них з’являється ліричне “я”. Реальне переплітається з містичним, надчасовим, витворюючи багатозначний образ художнього світу.