Кому належала ділянка землі, де поховано Т. Шевченка?
Хто очолював Центральну Раду до приїзду М. Грушевського?
Мова йде про моральний авторитет України Володи́мира Па́вловича Науменка, який народився 7 (20) липня, а 8 липня був розстріляний.
Козацький нащадок побачив світ у Новгород-Сіверському. Дід по матері був учителем, батько працював директором гімназії, тому майбутнє Володя визначив у дитинстві. І засвоїв, що друг – не тарган, його «не заводять», а шанують усе життя: таким другом дитинства був Олександр Русов.
Київська гімназія, університет Св. Володимира. І знову рідна гімназія, до якої Володи́мир Па́влович повернувся викладачем і був ним упродовж 30 років.
22-річним учитель Науменко закохався у 18-літню випускницю інституту шляхетних дівчат Віру Шульгіну, обвінчалися й щасливо прожили 45 років, виплекали двох синів Сергія та Павла.
У 1905 р. Володимир Науменко відкрив на власні кошти на вул. Велика Підвальна (нині вул. Ярославів Вал) чоловічу гімназію, був її директором. У цій гімназії у 1908-1915 рр. учився М. Т. Рильський. З роками В. Науменко став дійсним статським радником, що відповідало чину генерал-майора.
Можна говорити про перевантарів. У 1906 р. в Києві було утворено Українське Наукове Товариство, В. Науменко був заступником голови, а в 1914-1917 він очолював Товариство. Він подарував свою бібліотеку, яку збирав десятки років — кілька тисяч раритетів.
У березні 1917 р. очолити Центральну Раду запропонували Євгену Чикаленку – він відмовився; тимчасово очолювати до повернення із заслання Михайла Грушевського погодився Володимир Науменко.
За цей період Володимир Науменко встиг поставити піження педагога (спав по 4 години, підпрацьовував, щоб гідно утримувати родину), про неміцне здоров’я (гіпертонія, серцева недостатність); за 39 р
Йому належала ділянка землі, де поховано Т. Шевченка, власним коштом він доглядав могилу, створював музей.
Роками Науменко збирав матоків педагогічної роботи Володимир Павлович пробув у відпустці 82 дні.
Кияни шанували Науменка, який упродовж 25 років очолював редакцію «Київської старовини» – єдиного журналу, що був друкованим органом української думки в підневільній Україні. Був Володимир Науменко активним членом «Старої Громади», жодний захід із захисту національної культури не проходив без прямої участі В. Науменка.еріал для словника української мови, вибив у Петербурзі дозвіл на його видання і передав роботу Б. Грінченку. Це єдиний випадок, коли В. Науменко зобідився, що не згадали його ім’я серед автодпис на призначенні В. І. Вернадського президентом щойно заснованої Академії наук. Після близького знайомства зі складом уряду УНР, він відмовився увійти до Центральної Ради і вирішив бути подалі від політики. Та, коли на квартиру до нього прийшов міністр торгівлі Мерінг із пропозицією посісти пост міністра освіти, В. Науменко дав себе умовити.
Коли в Київ увійшли червоні, В. Науменко потрапив до списку ворогів №1: царський генерал, міністр у Скоропадського. У нього відібрали «зайву» білизну, костюм, пальто, взуття.
На день народження 66-річчя опівночі 7 липня 1919 р. у двері квартири Науменка, постукали: «Відкрийте, ЧК!». Забрали документи, портфель, гроші, арештували хазяїна. Вранці у середу 8 липня перший допит у справі № 232. На питання про ставлення до комуністичної влади арештований чесно відповів: «До радянської влади ставлюсь негативно». «Применить высшую меру наказания и поставить в известность т. Раковского», – кривавими чорнилами написав В. Лацис. Увечері у вівторок 8 липня В. Науменка розстріляв комендант ВУЧК Терехов за так звану «контрреволюційну діяльність». Проти ночі 9 липня Науменка закопали разом із іншими убитими.
Довідавшись про арешт Науменка, 9 липня не побоялися написати протест владі перший президент УАН академік В. І. Вернадський та секретар-академік А. Ю. Кримський, але вирок було вже виконано.
У четвер 10 липня київські газети опублікували страшний список, у якому першим значився Науменко В.П.
П. Г. Житецький писав, що цим пострілом було «загублено життя людини великої духовної сили, таланту, громадського значення і персональної чаруючої привабності».
Доля родини Володимира Науменка не з’ясована, припускають, що дружину і дітей також було репресовано.