Водночас його біографія має багато життєвих перипетій, у котрих письменник міг розпрощатися із життям.13 листопада – 128 років від народження українського письменника-сатирика і гумориста Павла Михайловича Губенка, більш відомого під творчим псевдонімом Остап Вишня. Він народився у 1889 році на хуторі Чечва Полтавської губернії, зараз це Охтирський район Сумщини. Його вважають класиком української сатиричної прози ХХ століття. Остап Вишня є автором збірок “Діли небесні”, “Вишневі усмішки”, “Кому веселе, а кому й сумне”. Його вважають засновником нового художнього жанру в літературі – нарису-усмішки.

Як пишуть бібліографи, у 1918 році Павла Губенка мобілізували до армії УНР у медичні частини. Вже за рік він став став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць та відповідав за всі відомчі шпиталі, у яких лежали хворі офіцери і солдати українського війська.

Цього ж, 1919 року, його схопили більшовики. ЧК вважало великим успіхом полон офіцера Губенка, якого вважали високопоставленим урядовцем. У тюрмі його вирішено було тримати “до повного закінчення громадянської війни”. Однак, за два роки його відпустили з в’язниці.

Вже у період сталінського терору та репресій Вишня “отримав” 10 років сибірських таборів. Тричі він стояв на межі між життям і смертю. Так, у лютому 1934 року письменника засудили до вищої міри, однак згодом розстріл замінили десятьма роками виправно-трудових робіт.

Удруге Вишня ледь не розпрощався із життям у Печорському таборі восени 1938-го. У супроводі конвою його доправляли на баржу де знаходилися такі ж смертники. Втім, дорогою він захворів на крупозне запалення легенів і його, стовідсоткового “доходягу”, залишили на якійсь гулагівській цегельні. Там він і вижив.

Втретє письменник відчув подих смерті у 1943 році. Втім, і цього разу минулося – 54-річного хворого письменника випустили на волю.

Смерть прийшла до нього лише через 13 років – 28 вересня 1956-го. Помер Павло Губенко у віці 66 років у Києві.