Павло Тичина “Пам’яті тридцяти”: аналіз поезії, історична основа твору

Прокоментуй! Дмитро Заєць | Лют 15, 2018 | Літературне |

Трішки відпочиньмо від прози і занурмось на хвилинку в поезію. Вірш «Пам’яті тридцяти» Павла Тичини продовжує цикл статей про короткі віршовані твори з програми ЗНО.

Поезія містить всього 20 коротких рядків, проаналізувати та осмислити які вам вдасться лише після з’ясування історичної основи твору. Аналіз вірша та коротка історична довідка від Дмитра Зайця у нашій статті далі!

Текст поезії «Пам’яті тридцяти»

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад усе вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

***

Вид лірики поезії «Пам’яті тридцяти»

Вірш «Пам’яті тридцяти» належить до громадянської лірики.

Жанр поезії «Пам’яті тридцяти»

Жанр «Пам’яті тридцяти» – вірш-реквієм або епітафія (тобто твір, присвячений пам’яті померлих).

Мотив поезії «Пам’яті тридцяти»

Мотив вірша – подвиг юнаків, що віддали життя в боротьбі за незалежність України.

Історична основа поезії «Пам’яті тридцяти»

Поезія є відгуком Павла Тичини на трагічну подію доби визвольних змагань 1917-1920 рр.

29 (16) січня 1918 р. біля станції Крути (на Чернігівщині, за 120 км від Києва) відбувся бій між київськими юнаками (із Першої юнацької військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентської сотні помічного куреня Січових Стрільців) та більшовиками на чолі з Михайлом Муравйовим, що наступали на Київ.

Проти українців було кинуто петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії П. Єгорова. Ворог значно переважав українців за чисельністю, проте 600 юнаків (серед них, окрім студентів, було й навіть близько тридцяти школярів – підлітків 14-16 років) протрималися майже цілий день.

Близько 100 парубків загинуло в бою. Крім того, під час відступу на станцію Крути група з 35 юнаків натрапила на більшовиків та потрапила в полон.

За спогадами учасників бою, які вижили, двадцятьох вісьмох полонених вояки Єгорова, розлючені великими втратами під час бою, жорстоко катували, а потім розстріляли. Саме про цих хлопців поет написав:

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих.

Їх було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків (словами про це вірш починається, ними ж і завершується).

Основні ідеї та образи поезії «Пам’яті тридцяти»

Вірш сповнений розпачем від того, що світлі мрії про щасливу Україну:

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка… –

було затьмарено вбивством її найкращих синів:

На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

Через це поета гнітять тривожні передчуття щодо майбутнього рідної землі:

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

Вину за цей жахливий злочин поет покладає на росіян, яких називає зрадниками та братовбивцями, використовуючи при цьому біблійні образи:

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Зауважте! Каїн, за Книгою Буття, – син перших людей Адама та Єви, який через заздрощі вбив свого молодшого брата Авеля, й за це його прокляв Господь.

Водночас Тичина впевнений у тому, що подвиг юнаків під Крутами незабутній:

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

Він має бути взірцем мужності та незламності для нових поколінь українців, адже загиблі понад усе «любили свій коханий край».

***

У 2018 році виповнюється рівно 100 років з дня битви під Крутами. Краще запам’ятати деякі цифри та факти про цю пам’ятну подію вам допоможе інфографіка про бій під Крутами від Українського кризового медіа-центру та Українського інституту національної пам’яті.