Під час спілкування з гіперактивними дітьми треба дотримуватися певних правил, тільки тоді робота буде продуктивною.
Не варто очікувати значних результатів з першого дня. Саме тому не треба намагатися тренувати декілька функцій одразу, почніть з чогось одного, наприклад, з уваги. При цьому доведеться не звертати увагу на інші моменти, на кшталт перебирання предметів на парті чи надмірної рухливості. Якщо ви зробите зауваження та попросите дитину сидіти спокійно, то вона одразу переключиться на контроль поведінки і забуде про завдання.
Слідкуйте за тим, щоб дитина не втомилася. Для цього потрібно час від часу переключати її увагу на інші види робіт чи на ігри. Головне не робити цього занадто часто.
Контролюйте дитину. Геперактивному учню важко контролювати себе самостійно, тому треба йому допомогти. Саме вам треба чітко визначити рамки «можна» і «не можна» ті чітко їх дотримуватися. Також пам’ятайте, що всі заохочування та покарання мають відбуватися вчасно, бо дитина просто не здатна чекати.
Не треба одразу вводити гіперактивного учня до групових ігор. Робіть це поступово та обережно, оскільки індивідуальні особливості таких дітей заважатимуть їм зосередитись на грі, а з дотриманням правил взагалі можуть виникнути серйозні складнощі. Все це може спровокувати сварку між дітьми.
Використовуйте в роботі корекційні ігри. Прості на перший погляд вправи допоможуть гіперактивним школярам розвинути вміння планувати, регулювати та контролювати власні дії. Також такі заняття допоможуть поліпшити концентрацію та розподіл уваги.
Пильне око. Щоб перемогти у цій грі, учню доведеться бути дуже уважним та не відволікатися на сторонні предмети. Оберіть предмет чи маленьку іграшку та покажіть дитині. При цьому дайте їй можливість уважно роздивитися предмет, а потім попросіть вийти з кімнати. Оберіть місце для предмету: воно має бути доступним для огляду, але не кидатися одразу в око. Ховати іграшку не потрібно – щоб знайти її, учень має просто уважно роздивлятися навкруги.
Зверніть увагу! Якщо школяр вправно знайшов предмет, то він однозначно вартий заохочення. Ви можете нагородити його паперовим значком чи фішкою, а також сказати, що якщо б він народився в племені індіанців, то обов’язково заслужив би ім’я Пильне Око.
Знайди відмінність. Цю гру можна проводити не лише з гіперактивною дитиною, а й з усім класом, адже, погодьтеся, вправи на розвиток уваги ще нікому не були зайвими. Вчитель малює на дошці якийсь малюнок, пропонує школярам уважно роздивитися його, а потім просить відвернутися на хвилину. За цей час можна домалювати ще кілька деталей. Діти ж, подивившись на малюнок, мають сказати, що саме змінилося. А можливо, не змінилося нічого?
Зверніть увагу! Малювати може не лише вчитель, а й самі діти.
Коректор. Зазвичай, ця гра подобається всім, адже завдяки ній учні мають змогу відчути себе важливими та дорослими. Спочатку розкажіть дітям про те, хто такий коректор та якою справою займається – а саме, виправляє помилки у книгах та журналах. Запропонуйте учневі спробувати власні сили у такій відповідальній справі.
Візьміть книжку чи журнал і домовтеся з дитиною, яка буква буде сьогодні умовно неправильною, і скажіть, що саме її треба усюди підкреслити. Потім оберіть текст та засічіть час роботи (не більше 10 хвилин). Коли час вийде, перевірте опрацьований дитиною уривок самі. Якщо учень жодного разу не помилився, то він вартий похвали, але якщо були допущені неточності, то сварити його не треба. Натомість створіть графік помилок та правильних відповідей, і позначайте у ньому успіхи чи невдачі учня.
Зверніть увагу! Цю гру з гіперактивними дітьми необхідно проводити систематично, тільки тоді з її допомогою можна буде звести нанівець такий недолік як неуважність. Коли дитина почне демонструвати ідеальні результати, завдання можна ускладнити, наприклад, виділити не одну букву, а три, до того ж різними способами (підкреслення, закреслення, обведення в коло).
Мовчати – шепотіти – кричати. Гіперактивним дітям важко контролювати свою мову, тому вони часто розмовляють на підвищених тонах. А ця вправа допоможе «відрегулювати» гучність, пропонуючи дитині говорити то голосно, то зовсім тихо, то взагалі мовчати. Обов’язково продумайте систему знаків. Наприклад, можна зробити три картки: зеленого, жовтого та червоного кольору, які позначають можливість говорити голосно, шепотіти та мовчати відповідно.
Зверніть увагу! Грати можна усім класом, але завершувати заняття варто на етапі мовчання. Так діти заспокояться та підготуються до сприйняття нової інформації.
Говори по сигналу. Ця вправа полягає у звичайному на перший погляд спілкуванні з учнем: ви можете ставити йому питання, але відповідати він повинен лише після вашого сигналу. Ним може бути що завгодно, наприклад, піднятий вказівний палець. Дитина має уважно слідкувати за вашими рухами та говорити тільки тоді, коли про необхідність цього буде подано сигнал.
Зверніть увагу! Такі заняття можна поєднувати з опитуванням за домашнім завданням, тобто паралельно закріплюються набуті знання.
«Час тиші» і «час можна». Ця вправа може стати справжньої нагородою для гіперактивних учнів за докладені ними під час уроків зусилля. Домовтеся зі школярем, що, наприклад, під час пояснення нової теми, він має поводити себе максимально тихо і спокійно і це буде «час тиші». А потім, на перерві чи навіть за декілька хвилин до неї, дитина зможе робити все, що їй тільки заманеться.
Зверніть увагу! Такі години тиші та активності можна чередувати декілька раз на день.
Розмова через скло. Умови прості: один з учнів має уявити, що він знаходиться на п’ятому поверсі будинку, при чому вікна квартири щільно закриті. А на вулиці тим часом знаходиться інший учень, який щось намагається йому сказати. Але оскільки нічого не чутно, однокласник має проявити неабиякі акторські здібності та донести потрібну інформацію лише жестами і рухами (можна також використовувати підручні засоби).
Зверніть увагу! Ця гра тренує одразу і невербальне мислення, і вміння концентруватися на діях іншої людини. Це розвиває здатність розуміти інших людей.
Чужими очима. Ще одна вправа на тренування вміння спілкуватися та розуміти один одного. Розбиваєте учнів на пари і зав’язуєте одному з них очі і даєте роль художника. А другий учень стане його очима. Художник має намалювати нескладну картину, а його партнер при цьому керуватиме кожним рухом, розповідаючи, що треба зробити саме зараз. А от торкатися та направляти руку майстра суворо заборонено. Потім діти можуть помінятися місцями.
Зверніть увагу! Ця гра проста лише на перший погляд, але насправді вона вимагає від учасників уважності та терплячости один до одного, а це не завжди просто. Втім, подібні вправи, як правило, цікаві для дітей та дозволяють краще зрозуміти партнера. Після завершення малювання обговоріть з дітьми не лише результат, а й сам процес.
Сіамські близнюки. Об’єднайте дітей у пари, попросіть їх стати пліч-о-ліч, обійняти один одного за пояс, а праву ногу поставити максимально близько до лівої ноги партнера. Тепер вони майже сіамські близнюки, яким треба навчитися взаємодії. Попросіть учнів спробувати разом пройтися класом, пострибати, намалювати щось, посидіти за партою тощо.
Зверніть увагу! Ця вправа має навчити дітей співпраці, але якщо щось не буде виходити, то ви можете допомогти та задати гравцям правильний напрямок.
Насос і м’яч. Щоб навчити дитину релаксу, треба показати, як правильно чергувати м’язову напругу та повне розслаблення. Два гравці стають один навпроти одного, один буде зображувати м’яч, а інший – працювати з уявним насосом. Спочатку гравець-м’яч стоїть у розслабленій позі, з опущеною головою та руками, і зігнутими в колінах ногами. Другий гравець починає «качати» насос, відповідно, «м’яч» має поступово ставати більш накачаним: коліна розпрямляються, руки витягуються в різні боки, всі м’язи напружені. Коли учень стане максимально напруженим, вчитель може сумно сказати, що другий гравець трохи перестарався, тому «м’яч» доведеться здути. Отже, дитина тепер має поступово розслабитися.
Зверніть увагу! Щоб у жодного з учасників гри не виникало складнощів та запитань, всі дії варто спочатку показати на власному прикладі.
Ловимо комарів. Попросіть дітей уявити, що ви відкрили квартирку і в клас одразу налетіло безліч комарів. Покажіть дітям, як треба ловити нав’язливих комах: робіть у середньому чи повільному темпі хаотичні рухи у повітрі, одночасно стискаючи та розтискаючи кулаки. При цьому кожна дитина може рухатися у тому темпі, якій їх більше підходить, головне – не зачіпати тих, хто знаходиться поруч. У якусь мить вчитель командує «Стоп!» і всі учні мають одразу зупинитися і сісти на свої місця.
Зверніть увагу! Рух у вільному темпі – саме те, що потрібно гіперактивним учням. Після цього етап розслаблення не викличе у них протесту.
Морські хвилі. Ще одна чудова вправа, в якій можна задіяти одразу весь клас. Коли вчитель промовляє кодове слово «Штиль», всі учні завмирають, а коли звучить інша команда – «Хвилі» діти починають по черзі вставати з-за парт (спочатку підіймаються ті, хто сидіть у першому ряду, а потім, з інтервалом у 2-3 секунди, інші). Коли всі встали, можна починати зворотній процес. А потім вчитель дає команду «Шторм!»: учні мають робити те ж саме, що і до цього, але у більш швидкому темпі. Команди можна проголошувати у довільному порядку.
Зверніть увагу! Закінчувати гру варто командою «Штиль», це дозволить дітям розслабитися.
Ігри для гіперактивних дітей насправді в чомусь універсальні і не зашкодять звичайним учням, а навпаки, стануть корисними. До того ж, граючись разом, школярі швидше зав’яжуть дружні стосунки та навчаться розуміти один одного.