Знаємо, любимо, бережемо

Літературно-меморіальний музей Остапа Вишні в Груні Охтирського району Сумської області, на батьківщині письменника, відкрили в кінці 1982 року вдячні земляки, шануючи пам’ять про великого гумориста.

Багато зусиль для цього доклали українська письменницька організація, редакція журналу “Перець”, рідні П. Губенка, місцеві ентузіасти.

На святі відкриття були письменник М.П. Яровий, “перчани” – гуморист М.В. Білкун, художник В.Ф. Зелінський, які тривалий час працювали з Остапом Вишнею, а також його дружина Варвара Олексіївна Губенко-Маслюченко з донькою Марією Михайлівною Євтушенко, сумські і місцеві літератори, громадськість.

У кількох кімнатах відреставрованого будинку, де не раз бував Остап Вишня, розміщено дорогоцінні реліквії. Історія, на щастя, зберегла їх у розділах експозицій:

1. Талановита родина Губенків.

2. Дитинство та роки навчання Павла Михайловича Губенка.

3. Фельдшерування в лікарні м.Києва.

4. Остап Вишня і література, театр.

5. Особисті речі письменника, його твори.

6. “Друг природи, друг людини й праці, грізний ворог нечисті і зла”.

7. “Десятирічка Остапа Вишні”.

8. Ворогом народу не був ніколи .

9. “Зенітка” – новий етап у творчості О.Вишні.

10. Зв’язки з рідним селом, земляками.

11. Подарунки музею.

У першому залі - письмовий стіл і два стільці, обставлено робоче місце письменника. Вони такі самі, як у кабінеті Остапа Вишні в Києві (вул.Червоноармійська, 6).

На столі багато особистих речей письменника: тека, записник, рукописи, блокнот члена редколегії журналу “Перець”, футляр для окулярів, окуляри, попільничка, пачка цигарок “Казбек”, письмове приладдя, прес-пап’є з мармуру, ручка, настільний календар за 1956 рік – останній рік життя гумориста.

А над столом, як і в його робочому кабінеті, список “друзів” – будь вони трижди прокляті – бюрократи, вельможі, хапуги, підлабузники... Про них він мусив думати й писати.

Історія, на щастя, зберегла для нас давні-давні фотографії. Зображені на них батьки письменника, велика родина Губенків, Павлуша під час навчання, він же серед медиків у Києві, в колі друзів та інші .

Експонується чимало особистих речей Остапа Вишні: вишита сорочка з мережкою, костюм, солом’яний бриль, різьблена поличка, виготовлена власними руками, тростинка, рибацька вудка, що слугувала не тільки відпочинку, а й доброму натхненню.

Рибалка і мисливець Остап Вишня був надто завзятий. Тому й експонуються в музеї ілюстрації до гуморесок Остапа Вишні, виконані його земляками. Підтвердження цьому – великий знімок: Остап Вишня разом із Максимом Рильським зображений у мисливській амуніції.

Точно така фотографія експонується в музеї М. Рильського в Києві.

Широко представлені в музеї твори гумориста, багато з них мають автографи. Від екземплярів найперших видань до сучасних – українською, російською, а також у перекладах на багато мов світу.

Є матеріали, що засвідчують зв’язки із земляками, приїзди Остапа Вишні на батьківщину.

На одному із стендів слова О. Вишні: “Слуга я народний, що все моє життя хотів зробити народу багато хорошого”. Про це говорять спогади, зокрема, племінника І.Т. Коржа, публікації провідних літературознавців, книги І. Зуба “Остап Вишня: Нарис життя і творчості”. – К., Дніпро, 1989; Журавського А.Ф. ”Ніколи не сміявся без любові : Сторінки життя і творчості Остапа Вишні”. – К., Мистецтво, 1983.

У музеї багато творів сатириків і гумористів з “діючої армії” майстрів сміху, незмінним командиром якої довгі роки був Остап Вишня. Тут книги Платона Воронька, Дмитра Білоуса, Федора Маківчука, Олександра Ковіньки, Івана Цюпи, Юрія Кругляка, Павла Ключини,Валентина Лагоди, Олекси Ющенка, Олексія Столбіна, Катерини Квітчастої , Ніни Багатої, Галини Будянської, Івана Тарасенка, Олександра Галкіна... Федір Маківчук надіслав фотокартину засідання редколегії журналу “Перець”, де серед членів редколегії й Остап Вишня. А на звороті знімку зробив напис: “Меморіальному музею Павла Михайловича – Остапа Вишні в славнозвісній Груні, яка дала світові велета українського гумору, від його учня і соратника з глибокою повагою”.

Музей поповнився рідкісними виданнями книг брата Остапа Вишні Василя Чечвянського, його портретом, листами родичів – внука В. Холоші з Москви, племінника І. Коржа з Мінська.

Скорботні миті прощання з письменником теж зафіксовані. Експонується посмертна його маска.

Та, як підтвердження невмирущості, вічності образу великого земляка, сили його художнього слова та й, що гріха таїти, живучості героїв – величезне панно, що завершує експозицію, написане художниками Київського інституту мистецтв. Усміхнений, привітний Остап Вишня в оточенні персонажів своїх творів. Є в музеї мармурове погруддя Павла Михайловича.

До 100-річчя з дня народження Остапа Вишні реліквії музею поповнилися ювілейною фарфоровою чашкою з портретом Остапа Вишні та настільною пам’ятною медаллю. Медаль має форму круга з білого алюмінію діаметром 70 і товщиною 6 міліметрів.

На лицевому боці – барельєф усміхненого Остапа Вишні, поруч на фоні очерету - том “Вишневих усмішок”. Угорі зображені дикі качки в польоті, а внизу – лаврова гілка. На звороті по колу в мереживі квітів - цифри “1889-1989” і слова “с. Грунь - Охтирка ”, а в центрі - напис “Остап Вишня. 100 років ”.

Своєрідними експонатами музею стали альбоми з численними фотографіями, що засвідчили вшанування пам’яті земляка, проведення, починаючи з 85 – річчя з дня народження Остапа Вишні (1974 рік), щорічних літературно-мистецьких читань “Вишневі усмішки” в Груні. Заслуговує на увагу гостей альбом, що розповідає про “Великі іменини у Вишневій родині” – відзначення 100 – річчя з дня народження Остапа Вишні.

Багато зусиль було докладено радою музею, головою села Пилипенко Л.В., щоб на Чигрієвій горі зустрічати гостей, пересадити їх на підмощені пахучим сінцем вози і так прямувати на Чечву. Гордо, ніби розуміючи, до якої справи прилучені, басували коні – улюблені коні нашого безсмертного Остапа Вишні! По дорозі на Чечву гості й учасники свята зустрічалися з героями Остапа Вишні: рибалками, мисливцями, сторожами, дідом Свиридом зі своєю “зеніткою” – вилами, завітали на ярмарок, так соковито описаний гумористом. І все це з піснями, жартами, дотепами, бувальщинами, інсценізацією гуморесок славнозвісного земляка.

Продовженням музею є мисливський будиночок “Остапова криниця”. Дерев’яний, прикрашений художньою різьбою. А в світлицях – столи, лавки; на стінах картини та рушники. У розписах й на фіраночках ожили вишнівські герої. Є й розписана піч. Тут О. Ющенко заповнив першу сторінку книги для записів. Віршем він сказав про незабутнього Вишню, його землю і земляків, про те, що вишнівському роду немає переводу:

І вишні тут біля криниці,

І пісня лине чарівна.

Не раз криниця нам присниться,

Вишнева рідна сторона.

Уклін і людям, і криниці,

Землі Остаповій уклін,

Так, Грунь – це гумору столиця,

І в ній завжди, як гетьман, він.

За роки існування музею його відвідали тисячі людей з усіх усюд. У книзі відгуків теплі слова шани і подяки можна знайти з Києва, Москви, Харкова, Полтави, Донецька, Архангельська, Мурманська.

“Спасибі засновникам музею”, “Уклін святій землі, що народила великого Остапа Вишню”, “Хай пам’ять про славетного земляка не згасає в серцях людей”, “Велике спасибі землі, що дала нашій культурі Остапа Вишню,” – такі й подібні слова залишили тут письменники Дмитро Малякевич, Дмитро Білоус, Василь Большак, Полікарп Шаботин, Костянтин Сергієнко, Юрій Кругляк, Іван Цюпа та ін.

Справжніми уроками життя стали відвідини народного літературно-меморіального музею Остапа Вишні завдяки ентузіазму його директора Л.О. Лебединець, заслуженої вчительки України, друга родини Губенків.

Сьогодні рада музею може запропонувати відвідувачам такі види культосвітньої роботи:

1. Екскурсію.

2. Відвідування Чечви.

3. Виставку ілюстрацій земляків до гуморесок Остапа Вишні.

4. Спогади старожилів та зустрічі з ними.

5. Прослухування гуморесок Остапа Вишні у фонозаписах та у виконанні талановитих земляків.

6. Театралізовані інсценізації творів Остапа Вишні.

7. Літературознавче дослідження “Рідний край у творчості Остапа Вишні”.

8. Нариси «Остап Вишня і театр», «Він письменник, гуморист, брат Остапа Вишні рідний…» (про Василя Чечвянського).

9. Книжкову виставку “Вишнева усмішка нашого народу ”.

10. Перегляд документального кінофільму “Остап Вишня. Життя і творчість.”

11. Прослухування улюблених пісень Остапа Вишні.

Земляки свято бережуть пам’ять про талановитого письменника, мужню, добру, чесну і скромну людину.

В.Я.Лавриненко

Перший запис у Книзі відгуків музею Остапа Вишні